Освіта під дулами: БЗВП/БВС — квиток з університету на передову

З початком повномасштабної війни призов на строкову службу був припинений. Але не могло бути так постійно, правда ж? Ось і наші «рідні керманичі» кинулись рятувати втрачене покоління. Як всім добре відомо, так званий закон про посилення мобілізації не обмежився підняттям штрафів для «ухилянтів». В ньому також містились положення про введення базової загальновійськової підготовки (далі — БЗВП) та базової військової служби (далі — БВС). Середній вік мобілізованих громадян становить приблизно 40 років, звідси випливає ряд проблем, що ще більше ускладнюють положення у сучасній українській армії. Вирішити їх можна лише залученням молоді до армії, тому «народні» обранці зі шкіри лізуть, аби створити чергову лазівку в законодавстві. Офіційного зниження мобілізаційного віку не було, і навіть сам Сонцесяйний вперто відмовляється знижувати його, попри тиск з боку західних «партнерів». Але фактично, завдяки лазівці в законодавстві мобілізація молоді до 25 років триває, і, судячи з усього, її не збираються припиняти. Отже, в цьому невеликому матеріалі ми спробуємо розібратись, що таке БЗВП та БВС, як вони повинні працювати, чи є в них потенційна загроза для української молоді та чи не стане таке введення черговою лазівкою для мобілізації молодих чоловіків на фронти цієї безглуздої м’ясорубки.

Як вже і було сказано, БЗВП та БВС є певною альтернативою строкової служби під час дії воєнного стану. Перед тим, як більш детально почати розбір даних нововведень, слід їх дещо розмежувати. Річ у тім, що хоча суть у них однакова, між ними все ж є деякі нюанси.

Базова загальновійськова підготовка вводиться виключно для українського студентства як окрема навчальна дисципліна.

Базова військова служба стосується тих, хто не навчається або закінчив навчання і не досяг призовного віку.

Відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» проходження БЗВП ставить своєю метою присвоєння військово-облікової спеціальності громадянам, здобуття навичок та вмінь задля захисту Вітчизни (* що належить олігархам). Також законом встановлено місця, де можливо проходити військову підготовку: вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, навчальні частини (центри) Збройних Сил України. Також можливе проходження БЗВП у правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, закладах освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, а також у закладах вищої освіти всіх форм власності. Проходження БЗВП покладається на чоловіків віком від 18 до 25 років. Але все ж таки деякі молодики можуть бути звільнені від проходження БЗВП, а саме ті:

- які визнані непридатними до військової служби;
- які вже проходили військову службу;
- які до набуття громадянства України вже проходили службу в іншій державі.

Але 2 останні категорії дуже вразливі, оскільки матимуть статус не призовників, а військовозобов’язаних, що опиняються під загрозою мобілізації, причому остання з точки зору закону буде цілком допустимою, навіть незважаючи на вік мобілізованого, що ми більш детально розберемо далі.

Як вже і говорилось раніше, для студентів БЗВП планують вводити як окрему навчальну дисципліну. Військова підготовка складається із двох частин: теоретичної, яку проходять всі, незважаючи на стан здоров’я та стать, та практичної, яку проходять обов’язково всі придатні чоловіки, а жінки лише добровільно. На теоретичну та практичну частину виділять 90 та 210 годин відповідно. Що цікаво, практична частина буде проходитись після завершення навчального року. Ну звісно, куди студенту подіти свій вільний час, не відпочивати ж?

І здебільшого справа навіть не просто у витраченому часі та відсутності відпочинку. Оскільки практична частина буде фактично проводитись на полігонах із застосуванням справжньої зброї та техніки, то такі навчання є ще вкрай небезпечними. Вірогідність того, що на полігон залетить якась ракета чи БПЛА, є немаленька, а отже, і так високий ризик загинути у наших непростих умовах життя стає ще вищим. Гірким прикладом того може послугувати нещодавній обстріл полігону на Дніпропетровщині, внаслідок якого загинув не один десяток солдат через шикування військових під час повітряної тривоги. Якщо ми глянемо заяву Драпатого (голова Сухопутних військ), то ми не знайдемо нічого про виплати родичам загиблих, компенсації, лише пусті та лицемірні слова співчуття. Тому не варто сподіватись, що якщо станеться так, що ви загинете, то керманичі виплатять вашим рідним компенсації за вашу смерть на «навчаннях». І правда, навіщо їм витрачати гроші на якісь там компенсації? Краще покласти в кишеню та купити собі якусь віллу закордоном. А якщо ви вирішите відмовитись від проходження військової підготовки, то вас звісно відрахують з університету. А як це, молода, здорова людина, і не хоче проходити військову підготовку, щоб захищати олігархічну Україну? Такого не може бути! Звісно це «ухилянт», який не гідний отримувати вищу освіту та спеціальність (хіба що військову). І це все при тому, що сам заклад можуть закрити, або просто приватизувати. Такі висновки можна зробити, дивлячись на тенденції у політиці та висловлювання керманичів. Останні ж заявляють, що нібито у нас надто багато вишів, і стільки непотрібно. Тому доля українського студентства не дуже хвилює «еліту», а ось про обов’язки його вони добре пам’ятають та залюбки можуть притягнути студента-«ухилянта» до відповідальності. Окрім цього, варто задуматись про ефективність та раціональність таких «навчань». Дивлячись на рівень підготовки мобілізованих, а також безглуздість деяких заходів на зразок шикування на полігоні, питання про якість БЗВП стає риторичним. Ну і наостанок треба сказати, що БЗВП для українського студентства розпочнеться вже у цьому році, з 1 вересня.

Базова військова служба вводиться для чоловіків, що не навчаються у вишах, але ще не досягли призовного віку. І у цих чоловіків є деяка перевага перед українськими студентами: перші можуть обрати, в якому віці вони можуть пройти базову військову службу, але повинні зробити це не пізніше 24 років, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу». Під час дії воєнного стану тривалість БВС становитиме 3 місяці, у мирний час — 5 місяців. Проходити її будуть у навчальних центрах ЗСУ. На цьому, в принципі, всі відмінності й закінчуються.

На перший погляд все це може виглядати досить невинно — навчальні центри, лекції в університетах. Що може бути не так? Не відправляють же на фронт. А ось чи є ризик останнього — з’ясуємо далі.

На початку здається, що ніяких ризиків для молоді виникати й не може. Мобілізаційний вік офіційно становить 25 років, тобто абсолютна більшість студентів у безпеці. Чи не так? Якби дійсно було все так, як пишуть наші законодавці, то ви, напевно, і не побачили б цей матеріал. Але на практиці є деякі нюанси, які ми розбирали в цьому матеріалі. Спробуємо коротко нагадати, в чому суть.

Хоч офіційно мобілізаційний вік і становить 25 років, наше законодавство не припиняє дивувати та вивертається як тільки може, аби лише загнати як можна більше людей у бусик. Річ у тім, що мобілізація молодиків 18-24 років можлива і цілком реальна. В цьому можна переконатися дивлячись на немалу кількість випадків такої могилізації. Основа в цьому одна — наявність у людини статусу військовозобов’язаного, саме він дає змогу цілком законно призвати на фронт молодих хлопців. І тут варто повернутись до основного нашого питання — яку небезпеку для студентів становить БЗВП та БВС? Все дуже просто: відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов’язок та військову службу» беруться на облік військовозобов’язаних в тому числі й громадяни, що пройшли БЗВП або БВС. Тобто це означає, що студенти або ж просто молодь до 25 років після проходження такої підготовки переводяться зі статусу призовників (яких мобілізувати до 25 років не можуть) в статус військовозобов’язаних. Звісно, ЦПД при РНБО спростовує цю інформацію, запевняючи, що ніхто нікого мобілізовувати не буде. Але коли будуть вас пакувати в бусик, як ви думаєте, слова Коваленко дуже хвилюватимуть ТЦКшників? Питання, звісно, риторичне.

З огляду на раніше сказане — це фактично розв’язує руки «бравим ловцям ухилянтів» під час «полювання». Тут ми бачимо чергову лазівку у вітчизняному законодавстві, що дозволяє загнати на фронти цієї бійні вже й українську молодь, змусити її помирати за статки олігархів, чиї інтереси й обслуговує сучасна правова система. Нікого з влади не хвилює, що буде з українцями, чиї діти загинуть, скільки їх загине, єдине, що зараз хвилює чинуш та справжніх господарів сучасної, капіталістичної України, тобто купку зажирілих олігархів — це отримання з цієї війни якомога більше прибутку. А щоб реалізувати це, війну треба продовжувати, а продовження передбачає залучення ще більше ресурсів, основу яких становлять людські.

Що цікаво, ні один український суд не визнає таку мобілізацію незаконною. Здавалося б, що влада повинна виправити таке непорозуміння, і народні депутати доклали зусиль і розробили закон про заборону такої мобілізації, причому відбулося це ще у жовтні минулого року. І що ви думаєте? Розробити його то розробили, і навіть Верховна Рада ухвалила, але мобілізація молоді не припинилась. Постає цілком логічне питання: "чому?" А все тому, що наш (анти)народний лідер все ніяк його не підпише, а закон починає діяти тільки після підписання його Президентом. Останній у нас видно надто заклопотаний, і «зіпсоване покоління» зачекає.

Знову ми бачимо, що купкою українських олігархів, через посередників у вигляді «народних» обранців, вирішуються долі сотень тисяч українців. Якщо ми звернемо увагу на ситуацію в армії, то вже наявним військовим не можуть забезпечити нормальне постачання, адекватну виплату грошей, підготовку, періодичні ротації. Про демобілізацію мова і йти не може. Водночас якщо ми подивимось на статки багатіїв та топ чиновників, то вони невпинно ростуть, а різноманітних корупційних скандалів, що пов’язані з армією, з кожним роком стає все більше. І ось, дивлячись на це, напрошується висновок: йти у таку армію — це просто самогубство. Але ж ми говоримо тут не про добровольців — нас ніхто не буде питати, хочемо ми на фронт чи ні. Українець зобов’язаний захищати «свою» Батьківщину. Держава формально теж має обов’язки перед населенням, але фактично їх виконання нікого не хвилює. То ж чи справді така держава є державою українців, простого робочого народу? Що належить нам, простим робітникам у цій країні? А нічого, окрім кайданів, які розірвати повинні ми самі, українські пролетарі. Але поодинока боротьба не дасть якісного результату. Для останнього треба організована боротьба об’єднаного колективу. Саме тому ми вас закликаємо не зволікати, не чекати послаблення гайок, а записуватись до нас на гуртки, вивчати теорію, а також не забувати про практику, якою зайнятись ви зможете в лавах РФУ. Миру вам, товариші!