Зерновий коридор

18 березня 2023 року було подовжено термін дії “Чорноморської зернової ініціативи”, відомої також як “Зерновий договір” та “Зерновий коридор“. У зв’язку з цим пропоную розглянути вплив угоди та умови, в яких вона існує.

Події 24 лютого 2022 року мали багато наслідків, одним з яких була блокада та мінування українських портів. Це разюче вдарило по українській економіці, оскільки саме водний шлях був основним для експорту товарів вітчизняного виробництва. Для розуміння важливості морського експорту потрібно знати, що з лютого 2021 р. по лютий 2022 р. було експортовано 51,2 млн тонн зерна, і з них 49,5 млн — морем, або 96,68%. Удар посилювався ще тим, що в Україні, внаслідок стихійного розвитку галузі, був яскраво виражений дефіцит елеваторних потужностей. Для більшого розуміння ситуації рекомендую ознайомитися з нашою статтею “Огляд українського сільськогосподарського експорту”.

У свою чергу, неможливість експорту українського зерна викликала паніку на світовому ринку. ЗМІ світу завили про початок продовольчої кризи через військовий конфлікт.

На початку червня 2022 року почалися розмови про можливе розблокування українських портів для вивозу зерна. Лідери ЄС та президент Туреччини почали закликати владу Росії до зняття блокади.

Водночас керівник Всесвітньої продовольчої програми ООН Девід Бізлі зробив декілька заяв стосовно світової продовольчої кризи. Перша заява стосувалася кризи загалом та називала її причиною дефіцит добрив і зерна на світовому ринку через агресію Росії. Друга заява стосувалася масштабів кризи та прогнозів її розростання. Було вказано, що під час кризи кількість людей на межі голодної смерті збільшилася до 276 мільйонів та може зрости ще на 47 мільйонів.

Саме на цьому фоні 22 липня було оформлено трьохсторонній договір між Україною, Туреччиною та Росією. За заявами влади України, було дві окремі угоди: між Україною та Туреччиною і між Росією та Туреччиною. За заявами Росії, угоду було укладено за умов зняття санкцій з російських добрив.

Головною офіційною ціллю укладення договору було постачання зерна у країни, що страждають від голоду, та порятунок українських аграріїв. Саме ця частина договору нас і цікавить.

Для початку треба встановити, а скільки саме зерна було вивезено морем з України з 22 липня. За останніми даними, до всіх країн світу було вивезено більше 23,4 млн тонн зерна всіх культур. Якщо звернутися саме до питання порятунку людей від голоду, потрібно розрахувати, скільки людей можна годувати цим зерном та протягом якого строку. Це можна розрахувати через калорії.

В залежності від навантаження та статі, дорослій людині на день потрібно 2500-3500 кілокалорій (далі просто калорії для зручності). У розрахунках для зручності візьмемо середнє значення в розмірі 3000 калорій. Тепер розрахуємо кількість калорій що забезпечує один кілограм зерна. Оскільки зазвичай зерно в бідних країнах вживають у виді перепічки або вареного борошна, ми можемо взяти калорійність та об’єм борошна, що отримується з зерна. З одного кілограму зерна виробляють у середньому 800 грамів борошна, що, залежно від культури, має 360-370 калорій на 100 грамів. Таким чином, один кілограм зерна забезпечує приблизно 2920 калорій. Тепер ми можемо розрахувати кількість людино/рік харчування. За проведеними розрахунками, вийшло 62242318 людей, нагодованих за рік. Всі ви можете перевірити ці результати за наведеною вище схемою. Звісно, таке харчування не дуже здорове, але коли стає питання виживання — це вже не важливо.

Виходить, зернова ініціатива врятувала 62,25 млн людей? Ні, бо якщо розглядати, куди саме експортовано зерно, то всі ці розрахунки розбиваються об жорстоку реальність. За заявою влади Туреччини, на 9 січня кількість вивезеного зерна складала 16,9 млн тонн, з яких лише 5,4% — до бідніших країн. Тобто навіть якщо брати найкращий варіант, ми можемо вичислити об’єм гуманітарного зерна в 1,28 млн тонн, а кількість нагодованих вираховувати в межах 3,2-3,4 млн людей.

Так куди тоді пішло все інше зерно? З відкритих джерел ми маємо наступні дані.

Перше: Топ-10 покупців українського зерна: Румунія — 13,9%; Китай — 12,1%; Іспанія — 10,8%; Туреччина — 9,6%; Польща — 7,0%; Єгипет — 5,9%; Італія — 4,4%; Угорщина — 4,4%; Нідерланди — 3,7%; Південна Корея — 2,1%. Загалом ці країни вивезли 73,9%.

Друге: Розподіл зерна, вивезеного через зерновий коридор: Європа — 40%; Азія — 30%; Туреччина — 13%; Африка — 12%; Ближній Схід — 5%.

Третє: об’єм загального експорту зерна — 31,78 млн т; з них експорт морем — 23,4 млн тон.

Не дивлячись на неповність цих даних, ми маємо дві опорні точки. Перша — частка експорту в Туреччину, друга — співвідношення загального експорту до морського. Так ось, частки Туреччини в загальному та морському експорті збігаються і становлять відповідно 3,05 та 3,04 млн тонн. Таким чином, можемо зробити висновок про взаємопогодженість та правдивість цих даних. Далі робимо висновок, що весь експорт до Румунії, Польщі та Угорщини йшов суходільним шляхом, оскільки експорт по суші та доля цих країн дуже близькі за значенням, 8,38 млн тонн та 8,04 млн тонн. Відповідно, через пропорцію робимо таку розкладку експорту зерна коридором:

1. Китай — 16,43% або 3,85 млн тонн.
2. Іспанія — 14,67% або 3,43 млн тонн.
3. Країни Європи, окрім Іспанії, Італії та Нідерландів — 14,34% або 3,35 млн тонн.
4. Туреччина — 13,00% або 3,04 млн тонн.
5. Країни Азії, окрім Китаю та Південної Кореї — 10,71% або 2,51 млн тонн.
6. Єгипет — 8,01% або 1,87 млн тонн.
7. Італія — 5,98% або 1,40 млн тонн.
8. Нідерланди — 5,03% або 1,18 млн тонн.
9. Ближній Схід — 5,00% або 1,17 млн тонн.
10. Інші країни Африки — 3,99% або 0,93 млн тонн.
11. Південна Корея — 2,85% або 0,67 млн тонн.

Таким чином, ми бачимо, що до розвинених країн було поставлено мінімум 72,3% з усього зерна, вивезеного морським шляхом. Але чому саме так склалася ситуація? Відповідь дуже проста — ринкові відносини, Україна ПРОДАЄ зерно. Відповідно, зерно потрапляє у країни, які можуть більше заплатити.

У бідні країни зерно потрапляє за програмою “Зерно з України”. За цією програмою розвинуті країни роблять внески у спеціальний фонд, з якого оплачується постачання зерна в ці країни. На кінець 2022 року було зібрано понад 200 млн доларів з 30 розвинутих країн світу. На ці гроші Україна повинна поставити зерна в об’ємі, необхідному щоб нагодувати 5 млн людей, але не відомо, як саме та на який строк. Тобто, ну, немає можливості гарантувати правильне цільове використання цих грошей, як і виправлення ситуації з голодом. Усе це може обернутися ще одною корупційною схемою українського уряду.

До речі, нагадаю кількість голодуючих на початок дії договору — 276 мільйонів людей. А наразі ця кількість складає 350 мільйонів. Виходить, за час дії коридору кількість голодних людей не тільки не зменшилась, а навіть збільшилась на 74 мільйони, або на 26,8%. Як висновок, вплив угоди на кількість голодних у світі був несуттєвим.

Якщо “зерновий коридор” має малий вплив на ситуацію з голодом у світі, то можливо він хоч рятує українських аграріїв і дозволяє їм заробити копійку-малу шляхом експорту? Давайте для початку розглянемо певні факти. Факт перший: українське зерно поставляється за кордон у середньому з дисконтом у 40%, як наслідок, зерно йде по середній ціні в 200-220 доларів за тонну.

Факт другий: як і раніше, усе зерно йде через трейдерів, тобто основна частка грошей не доходить до аграріїв. Відповідно, увесь надприбуток осідає в руках вітчизняних трейдерів? Ні, одразу по двох причинах. Причина перша: більшість “вітчизняних трейдерів” — не вітчизняні, детальніше про це у статті “Огляд українського сільськогосподарського експорту”. Друга причина цікавіше.

Як відомо, у зерновій угоді беруть участь лише три порти, а саме “Одеса”, “Південний” та “Чорноморський”. В усіх цих портах підняли ціну на перевалку зерна. Якщо до війни ціна за перевалку тонни була в межах 8 доларів, то наразі ціна становить 34-36 доларів. Тобто на фоні війни ціну підвищили у 4-4,5 раза.

Мабуть, вам цікаво, хто саме отримує ці додаткові 608-655 мільйонів доларів? Оскільки частина терміналів належить державі, а частина трейдерним компаніям, то хоча б частка цих грошей іде безпосередньо до бюджету? Ні, бо всі операції з перевалки зерна на державних терміналах виконують приватні портові оператори. Давайте розглянемо декілька з таких компаній.

1. ДП “СІСАЙД УКРАЇНА” — є всього лише “дочкою” португальської компанії "SEASIDE-COMERCIO E SERVICOS,LDA".

2. ТОВ "ТІС-ЗЕРНО" — офіційно зареєстрована в Україні, але на 99,52% належить люксембурзькій компанії “ТІС ГРЕЙН”.

3. ТОВ "БОРІВАЖ" — лише ця компанія більше ніж на чверть українська. Вона на 30% належить повністю українській ТОВ "ТЕРМІНАЛ-ПІВДЕННИЙ", двом компаніям з Британських Віргінських островів — “АМЕРТАНА ХОЛДІНГЗ ЛТД” та “ОКТАЛЕНCА ХОЛДІНГЗ ЛТД” — належить ще по 24% та 23% відповідно, а ще 23% належать белізькій компанії “ЕНСТРЕВІО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД”.

Але іноземним партнерам мало опосередкованого контролю над експортом та отриманих з цього доходів, вони хочуть більшого та приймають для цього рішучі дії. Вони активно “пере-приватизують” морські термінали в портах угоди. У першу чергу це стосується терміналів та компаній на кшталт ТОВ “Євротермінал”, що належали росіянам. Але під ці дії підпадають і українські компанії. Наприклад, активи “GNT Group” власників зернового термінала “Олімпекс Купе” було заблоковано на користь поважних партнерів.

Як бачимо, портові оператори майже повністю належать іноземним компаніям. Відповідно, майже всі прибутки з українського зерна надходять закордонним компаніям. А ті оператори та власники терміналів, що не підконтрольні іноземним партнерам, стають підконтрольними. І єдина вигода України — це те, що врожай не залишиться в полі та не обвалить ціну на внутрішньому ринку, а відповідно можна буде далі висмоктувати соки з населення.

Але, крім України, в договорі беруть участь іще дві держави: Росія та Туреччина. З вигодою Туреччини все дуже просто. Вона збільшила закупівлю дешевої української с/г продукції. Також треба не забувати про дохід з обслуговування Проток. А ось із вигодами Росії цікавіше.

Експорт російської с/г продукції, за твердженням РФ, заблоковано — такі заяви зроблено і стосовно експорту добрив. Але якщо ми ретельно розглянемо ситуацію, то побачимо трохи іншу картину. Ще в липні 2022 року було дозволено експорт добрив до США. А у грудні було прийнято рішення про розблокування активів компаній “ЄвроХім”, “УралХім”, “Русагро”, “ФосАгро” та “Акрон” для поставляння добрив у Африку, також було розблоковано активи Россельхозбанку та добрива, що були заблоковані в портах Євросоюзу. Тобто вигода для Росії все-таки є, тоді чому вони саботують зерновий коридор? Оскільки зерновий коридор є важелем впливу в руках Росії, для того щоб продовжувати отримувати вигоди потрібно на нього тиснути. Наразі влада РФ хоче досягнути таких цілей, про які офіційно заявила. Це перепідключення Россельхозбанку до SWIFT, відновлення імпорту до Росії сільськогосподарської техніки та обладнання, відновлення роботи аміакопроводу “Тольятті-Одеса” та зняття обмежень на страхування та доступів до портів.

Як ми бачимо, зернова ініціатива не змогла побороти продовольчу кризу, за час її дії кількість людей на межі голодної смерті збільшилася на 76 мільйонів. Обіцянки нагодувати 5 мільйонів людей на цьому фоні виглядають знущанням з жертв катастрофи. Здавалося б, Україна та українські аграрії повинні були отримати прибуток на вивезенні зерна в умовах кризи та підвищених цін на зерно. Але українське зерно йде за кордон по дисконту. До того ж в українських землеробів той малий прибуток, що залишився, забрали трейдерні компанії та портові оператори. Вони використовують їх скрутну ситуацію для збільшення норми прибутку. До того ж прибутку не отримує і наша держава, оскільки більшість трейдерів та портових операторів опосередковано або навіть напряму належать міжнародним компаніям.

Ситуація з зерновим договором ще раз доводить, що капітал буде вичавлювати з людей останні соки. Він піде на будь-який злочин заради прибутку, навіть на зморювання голодом та розорення людей під час війни.