Штрафи ТЦК: заплатив – і помирай! Ще одна лазівка в законодавстві, яка дозволяє обходити навіть положення Конституції

З початком війни процес мобілізації зазнав низки серйозних змін на законодавчому рівні. Не новина, що зміни ці міцно вдарили по інтересам звичайних українців. Чи не найбільш значущим за весь період війни був так званий закон про посилення мобілізації, який набув чинності 18 травня. Також серйозний резонанс спричинила низка інших нормативних актів, які стосуються правового регулювання процесу мобілізації. З цього моменту становище більшості громадян значно погіршилося. Зокрема, не обійшло стороною простих українців і посилення відповідальності за порушення положень певних законів. Так, досить обговорюваною темою стало підвищення штрафів за порушення правил військового обліку під час воєнного стану, встановлених Законом №3696-ІХ. Як усім уже давно відомо, їх підняли до 17 тисяч гривень, причому це мінімальний розмір - зрости вони можуть аж до 25,5 тисяч. Не варто, думаю, говорити, що для більшості збіднілого населення України ця сума є просто непідйомною. І, як не дивно, на цій темі намагаються відігратися: всілякими способами намагаються виписати "ухилянту" штраф, навіть якщо він скоїв «порушення» до набрання законами чинності. А відбувається це все тому, що існує заковика, недопрацювання - називайте як хочете - у законодавстві, яка створює певну невизначеність у вирішенні подібних справ. Якраз про неї і піде мова далі.

Варто сказати, що зараз йтиметься про українців, які не оновили свої персональні дані до набрання чинності Законом №3696-IX, тобто до 19.05.2024. Що нового вніс цей закон? Основним нововведенням у законодавстві, як ми говорили вище, було підняття штрафів за порушення військового обліку, а для цього було запроваджено ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У підсумку мінімальний штраф склав 17 тисяч гривень. Нагадаємо, що до 19.05.2024 цієї норми просто не існувало, і саме це створило невизначеність штрафів. Деякі військовозобов'язані не оновлювали свої дані досить давно, були "злісними порушниками" військового обліку. А ми нагадаємо, що на оновлення даних після набуття чинності так званого закону про посилення мобілізації давали 60 днів. При цьому вагомим аргументом, що підштовхує прийти в ТЦК або оновити дані в Резерв +, було те саме підвищення штрафу за порушення військового обліку. Ось саме тоді люди пішли оновлювати дані, зокрема й ті, хто давно цього не робив і порушував облік ще до початку повномасштабної війни. Здавалося б, ну ось прийшла людина і оновила дані в 60-денний термін, ніби як штраф не повинні виписати, але навіть тут не все так просто. Річ у тім, що ці люди мають бути притягнуті до відповідальності за порушення правил. І ось якраз тут виникає питання: як штрафувати таких громадян, за старим законодавством чи за новим? Далі ми трохи заглибимося в юридичну теорію, щоб зрозуміти, чому на практиці все так неоднозначно і криво працює.

Почнемо ми, мабуть, із самого верху - з Конституції. Нагадаємо, що вона як така є основним законом, на основі та відповідно до якого і формується вся вітчизняна правова система, видаються ті чи інші нормативні акти, ухвалюються рішення. А це, відповідно, означає, що жоден нижчий нормативно-правовий акт не може суперечити основному закону. Виходячи з цього, ми можемо подивитись на статтю 58 Конституції України, яка встановлює, що нормативно-правові акти різних рівнів не мають зворотної дії в часі, ОКРІМ випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. А це означає, що певні норми, нормативні акти та закони не можуть застосовуватися до справ, що відбулися до набрання ними чинності. Якщо ж ми опустимося на рівень нижче, а саме до кодексів, то побачимо, що ч. 1 ст. 8 КУпАП говорить: "Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення". А також частина 2 тієї ж статті: "Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають". Тобто неможливо притягнути людину до відповідальності з тієї простої причини, що на момент вчинення правопорушення ще не існувало такої норми, а притягнуто її має бути на підставі положень закону, які існували й діяли в той період часу. Винятком є лише норми, що пом'якшують або взагалі скасовують відповідальність, вони можуть мати зворотну дію в часі. Виходячи з положень цих нормативних актів української правової системи, можна зробити простий висновок: штрафують людей за новою нормою незаконно. Але ж як може бути інакше? Нам кажуть, що зворотної дії в часі закони не мають і відповідальність громадянин несе за тим законом, що був чинним на момент порушення, а отже, штрафи мають бути набагато нижчими. Якщо основними нормативними актами встановлюється подібне, то у вас може виникнути запитання: звідки тоді з'являється та невизначеність, чому суди розходяться у своїх рішеннях? Про це ми й поговоримо далі.

Ми поглянемо на зворотний бік медалі, який якраз таки працює далеко не на користь "порушників". Річ у тім, що деякі суди при розгляді подібного роду справ видають рішення на користь ТЦК. Як же так? Вони не заперечують норми, наведені вище, але акуратно не беруть їх до уваги, просуваючи такий термін, як "триваюче правопорушення". Його визначення ми можемо знайти в Постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №489/4756/16-а від 23.11.2018 року. Варто сказати, що оскільки вітчизняне право насамперед захищає права олігархів, то всі подібні постанови, які не визнані Конституційним Судом такими, що суперечать Конституції, трактуватимуть норми останньої та закон загалом у потрібний "рідним керманичам" бік. Окреслено, що триваюче правопорушення - це проступок, що пов'язаний із тривалим безперервним невиконанням обов'язків, покладених на громадянина законом. Тобто, якщо особа вчинила певну протиправну дію, то вона продовжує перебувати у стані безперервного виконання цієї дії. У даному випадку не виключається досить тривале перебування особи в такому стані. І його скасовують тільки в тому разі, якщо людина виконала покладене на неї зобов'язання (наприклад, стала на військовий облік), або ж якщо із законодавства було прибрано норму, яка покладала на неї цей обов'язок. І дивлячись на цю постанову можна вже зрозуміти, чому думки судів з приводу цієї ситуації розходяться. Намагаються просто зачепитися за це положення, але що найцікавіше, визначення "триваючого правопорушення" як такого в КУпАП немає, водночас у юридичній теорії, в теорії адміністративного права, воно існує. Насправді, це досить зручний термін, який може дозволити обійти навіть основний закон. Ось саме тому сучасне українське право є дуже гнучким і «гнеться» лише під інтереси наших олігархів. Також укотре хотілося б звернути вашу увагу на те, що якщо "ухилянт" вчинив тривале правопорушення, то воно діятиме до моменту, доки людина не стане на облік, але й тут є одне "але". Навіть якщо ухилянт оновив свої дані і став на облік у 60-денний термін, який відводили після набуття чинності закону про посилення мобілізації, то він усе одно виплатить штраф у розмірі від 17 до 25,5 тисяч гривень. Але ситуація не настільки плачевна, наскільки могла здатися.

У більшості випадків суд стає на бік призовників, військовозобов'язаних і резервістів, яких намагаються притягнути до відповідальності за порушення правил військового обліку. 65% штрафів від ТЦК суди скасували через те, що їх було накладено за правопорушення, якраз вчинені до появи ч. 3 ст. 210 КУпАП. Далі ми наведемо кілька прикладів таких справ, щоб трохи розібратися, як усе відбувається насправді.

Як ми вже зазначали, більшість справ у судах вирішуються на користь оштрафованих, а самі штрафи скасовують. Як повідомляє Опендатабот, від початку внесення до законодавства відповідних змін, що стосуються штрафів, у суді було розглянуто 34 справи, у 30 з яких ТЦК зобов'язали скасувати накладений штраф, у той час як лише 4 вирішилися на користь самого органу військового управління. Тобто всього 88% штрафів скасували, 65% із них - саме через те, що військовозобов'язаних хотіли притягнути до відповідальності за статтею, якої на момент вчинення правопорушення просто не існувало. Тепер же перейдемо до прикладів і того, як справи йдуть насправді.

Перша ситуація стосується порушення військовозобов'язаним військового обліку ще у 2017 році. 30 червня 2024 року обвинувачений отримав через Укрпошту постанову ТЦК, в якій йшлося про те, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Як зазначено в цій постанові, громадянин досяг 27-річного віку і мав бути переведений з обліку призовників на облік військовозобов'язаних, але, як зазначено в постанові, військовозобов'язаний не прибув особисто до ТЦК за місцем проживання і не став на облік, тим самим порушивши правила, і за це повинен бути притягнутий до відповідальності. Якраз цим і пояснюється накладення штрафу в розмірі 17 тисяч гривень, встановленого ч. 3 ст. 210 КУпАП, якої, нагадаємо(!), на момент порушення цим громадянином правил військового обліку ще навіть не існувало. На своє виправдання обвинувачений заявив, що він прибув до військкомату за місцем проживання для поновлення даних і взяття на облік, але працівники військкомату відмовили йому в цьому, аргументуючи рішення відсутністю військових квитків, і сказали, що його викличуть пізніше (судячи з тексту новини, цього так і не було зроблено), а також вказав на відсутність частини статті, за якою його хочуть притягти до відповідальності, на момент вчинення зазначеного правопорушення. У відповідь ТЦК заявляє, що порушення правил військового обліку було розпочато з 24 листопада 2017 року і триває досі, оскільки громадянин ще не виконав необхідну умову. Тут відповідач в особі ТЦК намагається вказати на вже знайоме нам тривале правопорушення, на підставі якого є всі умови, щоб притягнути "ухильника" за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Що ж вирішив суд? Він не став вдаватися до "триваючому правопорушенню", а звернувся безпосередньо до Конституції, а саме ст. 58. Вона прямо вказує на те, що нормативні акти не мають зворотної сили дії в часі, тобто не можна судити людину за якесь правопорушення, якщо певну норму було запроваджено вже після факту його вчинення. Тобто в цій справі суд став на бік військовозобов'язаного.

Другий випадок вирішився також на користь обвинуваченого. Ситуація була аналогічна першій, але тут мала місце недостатня доказова база з боку відповідача в особі ТЦК. Так ось, у 2021 році громадянина так само мали перевести на облік військовозобов'язаного через досягнення 27-річного віку, тоді він не прибув до ТЦК і не зробив цього, але після набрання чинності законом про посилення мобілізації було дано ще 60 діб на оновлення даних. Обвинувачений прибув до ТЦК для взяття на облік, де йому і було виписано штраф. Як і перший громадянин, він посилався на те, що відповідної норми на момент вчинення правопорушення просто не існувало.

Суд звернув увагу не тільки на статтю 58 Конституції, а й на статтю 8 КУпАП, в якій також йшлося про те, що особа, яка вчинила правопорушення, має бути притягнута до відповідальності на підставі закону, що був чинним під час вчинення факту такого порушення. Також суд вказав, що представники ТЦК не надали доказів отримання громадянином повістки про виклик.

Ну і, як то кажуть, у сім'ї не без виродка. Наступну справу було вирішено вже на користь ТЦК, і зіграло тут те, що суд нарешті взяв до уваги вже знайоме "триваюче правопорушення". Святошинський суд м. Києва у своєму рішенні від 18.07.2024 року дійшов висновку, що обвинувачений усе-таки має бути притягнутий до відповідальності на підставі нової редакції КУпАП, тобто зобов'язався заплатити штраф від 17 тисяч гривень. Розглянемо ж обставини справи: у грудні 2023 року проти обвинуваченого була видана постанова ТЦК, про що він дізнався лише у квітні 2024 року, коли його банківську картку заблокували у зв'язку з несплатою накладеного штрафу. На своє виправдання громадянин заявив, що співробітниками ТЦК було допущено порушення, оскільки його навіть не повідомили про відкриття проти нього справи щодо порушення правил військового обліку, що закріплено статтею 277-2 КУпАП; також справа розглядалася без його участі, що мало б бути передбачено статтею 268 КУпАП. Але в підсумку обвинувачений не зміг надати достатньо підтверджень своїм словам, натомість представники ТЦК довели суду, що військовозобов'язаний сам відмовився від отримання повістки, причому зроблено це було при свідках. Найцікавіше тут в іншому: адже незважаючи на те, що в самому кодексі немає поняття "триваючого правопорушення", в теорії адміністративного права воно є, і навіть дано його визначення Верховним Судом України в його постанові від 11.04.2018 року. Якраз спираючись на це, суд дійшов висновку, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке розпочинається на наступний день після дати, зазначеної в повістці (за умови, що громадянин не прибув до ТЦК). І завершиться воно лише після того, як буде усунуто обставини невиконання обов'язку, покладеного на порушника. У цьому випадку моментом завершення правопорушення буде факт взяття на облік військовозобов'язаного. Тож у цій справі суд став на бік ТЦК, враховуючи всі обставини, що були описані вище.

І ось знову ми стикаємося з украй неоднозначною ситуацією, коли ти не можеш бути до кінця впевненим в тому, що виграєш подібну справу. Що ж залишається робити? Чекати постанови Верховного Суду, який і внесе ясність у це питання - вважати правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, тривалим чи ні. Але поки що варто насамперед звертати увагу на статтю 58 Конституції України. Нагадуємо, що Конституція є основним законом, відповідно до якого і формується все вітчизняне законодавство та правова система загалом. Зокрема й суди діють відповідно до положень Конституції: їхні рішення не можуть їй суперечити, інакше вони просто втрачають законну силу. Також не забуваємо про статтю 8 КУпАП, яку мають враховувати суди під час розгляду справ. Саме це і є законодавчою основою, на яку варто звертати увагу і спиратися в тому разі, якщо вас хочуть оштрафувати за новою редакцією кодексу.

Хотілося б зауважити, що з подібною ситуацією можуть зіткнутися і внутрішньо переміщені особи. При переїзді їм необхідно стати на облік у ТЦК, і якщо вони цього не зроблять і не оновлять дані, то скоріш за все будуть притягнуті до адміністративної відповідальності.

Виходячи з усього сказаного, хочеться сказати одну важливу річ: боротьба в правовому полі може вестися лише до певного часу. Сама суть штрафів полягає скоріше не в тому, щоб покарати злісних "ухилянтіів", а щоб "викурити" їх.

Ці штрафи масово не слачуються: за даними судово-юридисної газети, в період з 19 травня до 1 вересня в Полтавський ОТЦК було виплачено штрафів на суму 3,5 мільйона гривень, у Косівському районному ТЦК Івано-Франківської області виплачено штрафів на суму 756 тисяч, у Верховинському ТЦК - 102 тисячі гривень. А лідерами в цьому списку стають Рівненський і Тернопільський ТЦК із сумами штрафів у 7 540 000 і 3 538 000 відповідно. При цьому, якщо ми подивимося на суму всіх виплачених адміністративних штрафів станом на 1 жовтня 2024 року, то побачимо 2,6 млрд гривень. Саме тому ми можемо зробити висновок, що штрафи не є ефективними, вони не приносять достатньо коштів до бюджету і виписуються меншості "ухильників", а це означає, що їх використовують не за прямим призначенням, а як інструмент для психологічного тиску на порушників військового обліку. І все це робиться, повторимося, щоб виманити якомога більше військовозобов'язаних громадян, виписати їм штраф і відправити помирати за чужі більшості українців інтереси. Зручно влаштувалися, чи не так? Звідси чудово видно, як система спрямовує закон у потрібне їй русло, і вже не він визначає дійсність, а дійсність визначає закон, адаптуючи його під себе.

Які висновки з цього можна зробити? Перший – ми не зможемо домогтися справжніх змін, обмежуючись боротьбою лише в правовому полі. Для таких змін потрібен перехід на новий, вищий етап боротьби - класової, боротьби трудового народу України за свої права.