Шкільний фронт. Методичні рекомендації щодо викладання предмету “Захист України” в закладах загальної середньої освіти міста Києва із 2024 року

Загальновідомо, що організація освітнього процесу це складне завдання, ефективне вирішення якого потребує високої кваліфікації та поглибленого розуміння предмету вивчення. Однак, зміст матеріалу підготовленого для нас «спеціалістами» університету імені Бориса Грінченка вимагає ознайомлення з ним не тільки вчителів закладів загальної середньої освіти, але і широкої громадськості.

Для зручності, наведемо загальну структуру методички, що укладена з таких основних елементів:

1. Зміст
2. Короткий вступ
3. Тематичний план для дівчат та юнаків 10—х, 11—х класів
4. Альтернативний Тематичний план для тих, хто (з певних причин) не може вивчати предмет за основним тематичним планом
5. Інформаційні, тематичні, таблиці для кожного класу
6. Очікувані результати навчально—пізнавальної діяльності
7. Додатки (можливо, найцікавіша частина посібника!)

Як і належить, методичні рекомендації почнемо розглядати зі “Вступу”, завданням якого є надати нам розуміння необхідності викладання предмету “Захист України”, а також всіх новітніх змін в навчальному плані та окреслити загальне призначення підручника. Вступ запевняє вас (і нас), що план викладання предмету був розроблений фахівцями ЗСУ, сумісно з викладачами предмету “Захист України” а також методистами післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Відтак, укладенням посібника займались справжні професіонали своєї справи.

“Матеріали призначені для реалізації педагогами підготовки учнів до захисту України. Вимоги сучасних Збройних Сил України викликали необхідність удосконалення навчального матеріалу для допомоги педагогам реалізації цих завдань.”

Зверни увагу, педагог! При розгляді навчального плану посібника “Захист України” ви можете почати сумніватись в тому, що цей посібник призначений для допомоги вчителю, чи в тому що його навчальний план був складений кимось більш кваліфікованим ніж першокурсник-двієчник (нерідко може також виникати відчуття того, що автори не мають розуміння освітньої системи в цілому!) — спішимо запевнити, що такі сумніви від лукавого, або гірше — “ментальний ефект гібридного наступу рашистів”.

В своїй первозданній елегантності навчальний план пропонує учням 10 класу для вивчення модель та механізм функціонування системи колективної світової безпеки, а також розгляд пріоритетів та потенційних загроз національним інтересам і національній безпеці України. (В майбутньому, мабуть, плануються факультативні заняття з геолокації та кореляції кількості точок МакДональдз та Бургер Кінг з густиною демократії на квадратний кілометр православної території)
До прикладу, ефективне вивчення учнем матеріалу з розділу “Воєнна доктрина України” повинно дозволити учню вільно та впевнено (Р1 Т1.3):

• визначати основні положення Воєнної доктрини України та Стратегії нац. без. України;
• розуміти проблематику національних інтересів та загроз державі, готовність ЗСУ до сучасних воєнних загроз та викликів;
• розуміти беззаперечність перспективи та всі переваги вступу України в НАТО;
• усвідомлювати всі нюанси формату відносин “Україна — НАТО”, а також інших формальних (чи неформальних) відносин України з різноманітними структурами європейської системи колективної безпеки;
• обґрунтовувати участь України в миротворчих операціях.

Увага, педагог! Вже в першій темі проглядається відсутність процесу освіти як такого. Не варто загострювати свою увагу на дрібницях. Запевняємо, що вся схожість матеріалу на “скупо підібраний список речень, обґрунтований лише фантазією авторів програми про те, як має виглядати зазомбований ура-патріот” — випадковість та нісенітниця. Підтвердженням незаангажованості, політичної коректності та різностороннього розгляду фактів в тексті служить, наприклад, список підрозділів Теми 4.2, Розділу 1: “Російсько-українська війна: період 2014 — 2023 рр.”:

• [Розвиток] Відносин між московією та Україною з 1991 року;
• Формування путінізму як політичного режиму;
• Тактично-стратегічні цілі війни московитів в Україні;
• характер геостратегії політики реваншу росії;
• російсько-українська війна 20.02.2014 — 24.02.2022: концепція “гібридної війни”;
• “Другий фронт” росії в Україні 24.02.2022.

Зверніть увагу на якість педагогічного матеріалу: тут прекрасно все — в тому числі назви тем та розділів. По-перше, присутні “дрібні” неточності (як наприклад те, що відповідно до чинного законодавства період 2014 — 2023 рр. не є війною; період з 2014 по 2018 має офіційну назву АТО; період з 2018 по сьогодні має офіційний статус ООС), на думку авторів, на суть викладеного матеріалу не впливають та не повинні стати на заваді учням проникнутись справжньою патріотичністю та ненавистю до “московитів”.

Цікаво було б запитати в авторів, хто дав наукове визначення путінізму як політичного режиму і чим пояснюється критична важливість даної інформації для десятикласника? А також, хто такі “московити” та де саме на карті знаходиться “московія”. Як школярам на основі не існуючого державного формування складати “Тактично-стратегічні” цілі? І для чого це знання учню старшої школи (щоб створити нормальний білд в HOI4 з модом на московію)?

І зрештою — за що і у кого Росія має брати реванш? “Концепція гібридної війни”, “Другий фронт” — це просто набір слів, які не мають відношення ні до освіти, ні до здорового глузду.

Погодьтесь — всім школярам цікаво (та й нам кортить) ознайомитись з детальною історією розвитку відносин між гіпербореями та протоукрами, а також який внесок в цей процес мали ящури, ОДНАК! — такій інформації навряд чи місце в навчальному плані предмету “Захист України” для 10-11 класів?

Коротко про форму видання. Програма в “Методичних рекомендаціях” — це таблиця, що поділена на програму для (умовно) хлопців (військова підготовка) та для дівчат (медична підготовка). Ці таблиці створені для 10—их та 11—их класів, тобто, чотири таблиці змісту тематичного плану, не враховуючи таблиці кількості годин (дві, по одній на курс) та додатків. Таблиці змісту тематичного плану поділені на розділи, а розділи — на теми та підтеми. Змістовим наповненням таблиці є дві колонки: “Очікувані результати навчально—пізнавальної діяльності” та “Зміст навчального матеріалу” у формі тез. Для прикладу:

Розглядати, всі розділи, теми та підтеми окремо — просто немає сенсу. В більшості випадків це уривки з програми стрілецької підготовки або вирвані шматки з “програми бійця механізованого підрозділу”, за яким слідує, наприклад, шматок із “снайперської підготовки”. Така “тактична підготовка” хаотично перемішана з розділами, в яких школярам пропонується вивчати Закони України, що стосуються армії, гуманітарного та міжнародного права, закони з області охорони здоров'я. В тексті постійно зустрічаються терміни “основні” та “загальні”: основні положення статуту, основні закони... Однак які саме з них є основними викладач повинен (очевидно) визначити самостійно — в цьому “робоча група” надала йому широку автономність.
Тематичний план має також і практичну складову. А саме — польові заняття зі стрілецької підготовки та тактичної медицини (звісно, після того як учень засвоїть всі “основні” положення та закони). Якщо досі “методичка” сприймалось як низькопробний фарс, то чим далі, тим більше стає схожа на невдалу сатиру з елементами криміналу та військових злочинів.

Практична складова для (умовно) дівчат, це практика з надання “домедичної допомоги”. Так, в програмі закладено освоєння наступних навичок:

• допомога при отруєннях і укусах (Р 1, Т 2);
• допомога при кровотечі (Р 4, Т 4.4);
• відновлення прохідності дихальних шляхів (Р 4, Т 4.5);
• травми грудної клітини (Р 4, Т 4.6);
• запобігання розвитку гіпотермії (Р 4, Т 4.7);
• травми голови та очей (Р 4, Т 4.8);
• опіки (Р 4, Т 4.9);
• переломи (Р 4, Т 4.10);
• огляд постраждалого за протоколом MARCH PAWS (Р 3, Т 4.11).

Факт того, що навички огляду постраждалого пропонують освоювати наприкінці курсу — це найменше з того, чим “хвастає” програма.

Наприклад, в розділі “Критичні кровотечі” (напевно, найпростішому та найбільш зрозумілому, до речі) — старі добрі джгути, турнікети та правила їх використання, виявлення та зупинка кровотечі. Окремо наголошується, що “заповнення картки пораненого важлива частина надання допомоги пораненому”, з чим неможливо не погодитись, однак — чому жодного слова про цю ж картку немає в розділах “Травми грудної клітки” і “Травми голови та очей”? Забули...

Схоже, що забули автори і про те, для кого цей предмет призначений. Для наочності розглянемо тему “Відновлення прохідності дихальних шляхів”:

“Очікувані результати навчально—пізнавальної діяльності.
[учень/учениця] знає:

• будову верхніх дихальних шляхів;
• показання та протипоказання до застосування назофарингеального та орофарингеального повітроводу, надгортанних повітроводів, мішка Амбу та з маскою самостійно або у двох, крикотиреотомії;

[учень/учениця] вміє:

• відновлювати та підтримувати прохідність дихальних шляхів за допомогою стабільного бокового положення;

[учень/учениця] застосує:

• техніки “відхилення голови з підйомом щелепи”, “виведення щелепи”;
• назофарингеального та орофарингеального повітроводу, надгортанних повітроводів;
• аспірацію за допомогою ручного та механічного відсмоктувача; виконує крикотиреотомію;
• штучну вентиляцію легень за допомогою мішка Амбу та з маскою самостійно або у двох;
• володіє моніторингом постраждалого за допомогою пульсоксиметрії.”

Звісно, штучна вентиляція легень може стати важливим елементом комплексу заходів по збереження життя постраждалого, однак вона повинна проводиться фахівцями (!), що мають необхідну кваліфікацію для проведення таких складних маніпуляцій. Фахівці з польової медицини місяцями вчаться надавати таку допомогу, приділяючи повний день навчанню та практиці, не відволікаючись на підготовку до ЗНО. А згідно нашої “Методички”, інноваційні методи освіти дозволять учениці 11-ого класу освоїти навички проведення хірургічної операції після якихось 2-ох годин навчання. Здається авторам потрібно нагадати, що навчити проводити хірургічні операції, це далеко не завдання середньої школи. В рівній мірі як і тампонувати рани, визначати ознаки пневмотораксу, ліпити оклюзійні пов'язки, виводити поранених людей з під прямого обстрілу, чи декламувати напам'ять основні правові акти.

Якщо дівчатам передбачено рятувати підстрілених жертв, то майбутнім чоловікам вготована роль ні більше, ні менше — жнеців крові, а отже переходимо до розділу стрілецької підготовки для учнів старших класів.

Розділ “Тактична підготовка” є нічим іншим, як спробою помістити піврічну строкову службу в тридцять годин навчального плану.

За цей період учні мають осягнути (Розділ 4):
Тема 1. Основні індивідуальні навички солдата в бою;
Тема 2. Дії солдата в оборонному бою;
Тема 3. Дії солдата в наступі;
Тема 4. Основи інженерної підготовки;
Тема 5. Озброєння та бойова техніка військових частин (підрозділу);
Тема 6. Ознайомитись з можливостями озброєння і військової техніки іноземних виробників.

Буде дуже цікаво подивитися на практичне виконання навчального матеріалу Теми 5 шкільними викладачами:

• Ознайомлення з озброєнням та бойовою технікою військової частини (підрозділом), їх призначення, тактико—технічна характеристика;
• Демонстрація озброєння та бойової техніки в дії.

Легко собі уявити колони військової техніки, які заїжджають під вікна шкіл і починають проводити танковий біатлон. Чому б не піти далі, та не закинути підлітків в “учебку” на “польоти”. Або й одразу під Бахмут чи Авдіївку на тиждень. Все ж для благородної цілі — демонстрації озброєння та бойової техніки дітям.
А от з Темою 7, “Підсумкові практичні заняття”, пропоную ознайомитись в оригінальному вигляді:

“Виявлення цілей, визначення їх місцезнаходження відносно орієнтирів, доповідь про результати спостереження.

За командою керівника учень займає місце для спостереження. На відстані 200-500 м від спостерігача розмішені 9 цілей (мішеней). Завдання: виявити цілі, визначити їх місцезнаходження щодо орієнтирів та доповісти про результати спостереження.

Пересування на полі бою.

Вихідне положення — вогнева позиція. Учню доводять тактичну обстановку, ставлять завдання вийти на новий рубіж. За командою керівника “Учень Петренко, на такий-то рубіж — вперед!” учень, враховуючи місцевість, долає 50 м: перебіжкою 15 м, переповзанням по-пластунськи 20 м і перебіжкою — 15 м. Час відраховується від команди на пересування до досягнення вказаного рубежу і приготування до стрільби.

Вибір місця для стрільби (спостереження), обладнання окопу для стрільби з автомату лежачи.

Вибір місця для стрільби (спостереження), обладнання окопу для стрільби з автомату лежачи. Вихідне положення — лежачи, сидячи або стоячи. Учню доводять тактичну обстановку, ставлять завдання на вказаному рубежі вибрати місце для стрільби (спостереження) і обладнати окоп для стрільби лежачи. Відстань до рубежу не більше 50м.”

Про те, що це далеко не завдання для школярів, ми вже говорили, але тут хочемо вказати ще і на невідповідність доступного часу для “практики”. В самій програмі вказано, що в 10-му класі на практику виділяють 4 години, а в 11-му і того менше — 2 години. Як за такий час учні мають встигнути відпрацювати хоча б наведені вправи в стрілецькому розділі — незрозуміло.

Ну добре, військові збори та відпрацювання окремих тактичних чи стрілецьких навичок — не зовсім новинка, до цього учні також виїздили літом на своєрідні “військові збори”. Однак тут необхідно звернутись до вступу методички. Програма, згідно авторів, змінена щоб відповідати “сьогоднішнім вимогам ЗСУ”, проте робоча група забула про режим напівдистанційного навчання, в якому учні взагалі можуть в школі не з'являтись. Учні можуть отримати статус ВПО, перебувати закордоном чи просто відвідувати навчальний заклад дистанційно з будь якої іншої причини (однією з таких причин є наявність чи відсутність рекомендованого інвентаря, що відповідно до департаменту освіти і науки має бути наявним в школі).

В школах пропонують облаштовувати справжній Арсенал:

В одному Києві — 425 комунальних заклади середньої освіти. Де ж пани автори збираються знайти понад 400 великокаліберних кулеметів для оснащення “арсенальних” класних кабінетів? І в цілому, зберігання в школах зброї в такій кількості під час війни (навіть якщо це муляжі) — це свідоме підставляння цивільних під ворожі удари. В такому ракурсі некомпетентність авторів вражає — людей, що увійшли до робочої групи необхідно негайно перевірити представникам відповідних органів безпеки!

Одна справа, коли за винагороду вчителі “не помітили” в тексті, наприклад: “Потенційно небезпечні об’єкти міста. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій” (що мається на увазі, зрозуміти неможливо — чи то учні мають самі ходити по місту і перевіряти техніку безпеки на виробництвах?), або “пропустили”: “Вплив мін та вибухонебезпечних предметів (ВНП) на людину, сім’ю та суспільство” (вплив мін на суспільство??). Але, допустити можливість розміщення цілого “арсеналу”, достатнього для озброєння відділення солдат?! Складно таке виправдати одруком, чи не так?

Бо це і не помилка. Сказати точно, для чого саме насправді були внесені такі зміни — важко, але про те, що це не помилка, відверто говорить наявна “Рецензія на методичні рекомендації щодо викладання предмета “Захист України” в умовах воєнного стану” за підписом певного пана Ніколюка. Далі цитата з самої рецензії:

“Рекомендоване орієнтовне оснащення кабінету (додатки 1, 2, 3, 4) може загалом сприяти набуттю вмінь, необхідних для життя в реаліях війни; допоможе учням і ученицям опанувати навички, які можуть стати у пригоді в кризових ситуаціях...”. І далі по тексту:

Виходить, що жарт про “мод на HOI4” не такий вже і жарт! Інакше, як розуміти фразу “в реальному житті”? Схоже, що Андрієвський справді збирається викладати “Захист України” на стрімах “Escape from Tarkov”. Інший спосіб, яким після кожного розділу можна проводити практичне заняття, важко собі уявити...

• Начальника кафедри загальновійськової підготовки Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидата психологічних наук, полковника Ярослава МЕЛЬНИКА:

Врешті, пропонуємо приклад глибини термінів та понять, передбачених для засвоєння школярами (виділені теми скорше підійдуть для написання дипломних робіт чи захисту дисертації, ніж для програми 10-го класу):

Мабуть всім вже стало зрозуміло, що дана методична програма не призначена для учениць та учнів старшої школи. Більш того, для людей зі спеціальною освітою очевидно, що програма є нічим іншим, як вирізкою, колажем з різних навчальних курсів для кадетів, студентів військових ліцеїв та спеціалізованих навчальних закладів. У закладів середньої освіти немає завдання навчити підлітків:

• розпорядку функціонування військової частини;
• плавному спуску гачка кулемету;
• стрільбі по повітряним цілям;
• як вибирати та займати тактично-вигідні місця для стрільби;
• способи вибору точки прицілювання;
• як наносити маскувальну фарбу на обличчя;
• вимірювання дози радіоактивного забруднення;

Однак автори методички, як і їх куратори, редактори та, в решті решт видавництво і уряд — вирішили що ці навички будуть корисними молодому поколінню. Яке ж майбутнє вони готують нам всім?

Всі винні в публікації “Методичних рекомендацій” самі розписались у “скоєному” та помістили свої імена в об'єднаному списку, в PDF-документі, а матеріали знаходяться у відкритому доступі онлайн.

Пропозиції ввести курси економічної грамотності, IT-курси, курси на будь яку проблему, яку обговорюють в новинах, курси курсів і так далі, до нескінченності, — стали буденністю. Тож на фоні всіх новинок методичної літератури, даний “екземпляр”, на жаль, не отримав відповідного резонансу серед викладачів.

Звісно, сам по собі документ “методички” може мало що значити, однак, на фоні виділення бюджетних коштів на так званий проект “Навчання поводження з вогнепальною зброєю та боєприпасами” в Київських школах, відзначає дуже небезпечну тенденцію. Звісно, сам текст тендеру сформульований досить плутано, а тому може означати майже все, що завгодно — навіть додаткові витрати на обладнання кабінету “Захисту України”. Адже 1.7 мільярдів гривень, початково виділених на такий грандіозний проект (як наприклад “арсенал в кожну школу”), може не вистачити. Разом з тим, “методичка” написана для програми навчального курсу, який гордо називаються “Шкільний фронт”. Це навіть не пафосні “мобілізація школярів 2025”, “Шкільні Штурмові Війська” чи “Ze-jugend”, а просто “Шкільний фронт”. Відсутність точного формулювання навпаки створює враження що влада вже “шкрябає по дну” в пошуках армійського резерву.

Головне, що необхідно розуміти про “Шкільний фронт” — це те, що незважаючи на форму — чи то підготовка підлітків до фронту, чи то “розпил” грошей, чи просто нацьковування людей один на одного (на основі загального нерозуміння мети тендеру) — дана “ініціатива” є просто ще одним з багатьох проявів антилюдської політики буржуазної держави. Капіталістичні хижаки продовжують прогризатись та перемелювати в жорнах війни не тільки військовозобов'язаних громадян, а прикриваючись “благими намірами” заживо будуть зжирати людей цілими містами а, якщо потрібно, і мегаполісами.