Сага про білу цеглу та про харківський суботник

А знаєте хто ще знищує природу?

1 червня цього року у харківських соцмережах з'явились відео вирубки Щербаківського лісу, що знаходиться на березі Основ'янського озера. Місцеві жителі відреагували миттєво та прибули на місце події. Там вони виявили працівників Жовтневого лісництва з бензопилами, за словами яких вони отримали замовлення від держави. Звичайно, виявилося, що жодна держава вирубку не замовляла: замовник — приватна фірма ТОВ «Кар'єр Основа», а бенефіціар цього заходу — завод ХСМ, що на сусідньому березі.

Щоб не їздити за піском далеко і не вкладатися в логістику, панове вирішили взяти те, що перебуває у них під носом — і те, що вони як привілейована нація в Україні вважають по праву своїм. За такою ж логікою було укладено договір з лісництвом про створення 11 гектарів лісу (звісно, ​​без урахування думки місцевих жителів), і все завдяки хитрощам у поєднанні з недобросовісністю чиновників: насправді Щербаківський ліс — єдиний сосновий бір на території міста, а на папері — безлика «дiлянка» під видобуток піску. Саме в такому вигляді Міністерство розпилу захисту навколишнього середовища та природних ресурсів надало компанії ТОВ «Кар'єр Основа» дозвіл на планову діяльність, і лісники, покликані захищати ліс, почали рубати та пиляти його.

Уповноважена особа від заводу Анжеліка Удалова в інтерв'ю каналу АТН обмовилась, що за вирубку лісництву вже сплачено 8 млн гривень. Зрозуміло, що повертати такі гроші бажаючих не дуже багато, тож завод стоятиме на своєму. Але й народ не відступив: громада селища Жихор стала на захист лісу як фізично, так і юридично. Не дивно, що активістів уже охрестили сепаратистами, російським ІПСО і чорт ще знає ким, а адміністрація ХСМ поспішно відростила собі пару німбів і розповідає, що без діяльності заводу оборонна промисловість зупиниться — тому підприємство «стратегічно важливе», і його роботі в жодному разі не можна перешкоджати!

На окрему увагу заслуговує не директор, а саме господар заводу, Хорошайлов Сергій Вікторович, який є власником корпорації, що включає ТОВ «Кар'єр Основа», заводи ХСМ і ЗБК, Курязький завод силікатних виробів, офісні центри та багато іншого. Цей пан відомий судочинним органам з 18-го року, коли на нього та його посібників завели кримінальну справу за цілим букетом статей, переважно за ухилення від державних податків, підробку документів та інші дрібні капості, прибуток від яких обчислюється мільйонами гривень. З цієї причини зі списку бенефіціарів було видалено частину компаній, яким незручно мати такий послужний список — у тому числі британська Egerton Consulting Ltd., яка, мабуть, не знає, що хижацький капіталізм — риса постсовка, а не капіталізму як такого. Незважаючи на все це, підприємства цього стандарту законослухняності (в розумінні терміна нашим панством) продовжували співпрацювати з державою. Нашкодив? Ну і добре, тримай дозвіл на видобуток!

Зараз Сергій Вікторович на ці гроші спить десь за кордоном, і жодна війна не турбує його сон. А сняться йому, мабуть, гори піску і біла, як його совість, цегла. Дуже вдало якраз перейменували вулицю, на якій знаходиться завод: навіщо нам якийсь Достоєвський, який висміював людські вади — жадібність, тупість і малодушність, гидкі робітникам, що вступилися за ліс, — якщо є улюблений паном силікат?

Термін дії договору про розробку «дiлянки» спливає 31 грудня 2024 року, тож не варто сподіватися, що панове буржуї залишать ліс та мешканців околиць у спокої. Тому місцева громада, схоже, не збирається здаватися: люди влаштовують чергування у разі найменшої небезпеки, проводять суботники та впорядковують місце вирубки, незважаючи на переслідування, залякування, погрози та очорнення у соцмережах, тим самим проявляючи активну громадянську позицію. Ініціатива, як кажуть, карається, але люди не здалися, а навпаки продовжили і продовжують вести колективну боротьбу проти свавілля капіталу, як колись їхні предки за часів Великої Вітчизняної, після якої народ зайнявся відновленням лісових масивів — бої у Харкові та області не залишили від них майже нічого. І ніхто не думав про розпилювання лісів, адже їх вирощували знову заради суспільного, справді людського, а не приватного, власного блага. Так виникла більшість лісів у місті та області, і так з'явився Щербаківський бір. Сьогодні він є частиною Смарагдової мережі — територій особливого загальноєвропейського природоохоронного значення, і слугує живим бар'єром, фільтром, що оберігає мешканців Основ'янського району від диму Коксохіму, крематорію, від пилу залізниці.

Але вже майже три роки триває інша війна — несправедлива. Війна, в якій воюючі сторони можуть провертати одне з одним крупні фінансові угоди, війна, під час якої одні стрімко збагачуються, а інші вмирають від ворожих ракет або змушені лізти в мікроавтобус і їхати в ТЦК. І протистояти цьому ми можемо лише об’єднавшись так само, як і жителі Жихора, які встали на шляху одного із гнобителів єдиним колективом. Тільки так можна відстояти своє право жити по-людськи: з доступністю відвідування природи кожному, а не знищенням її в інтересах окремого олігарха.

Але ж Сергій Вікторович і його ТОВ — не єдині такі, і взялися вони не з повітря. Їх породжує наше засноване на ринковій конкуренції суспільство, яке диктує окремим власникам капіталу потребу вирощувати його незважаючи ні на що — інакше на них чекає руйнування. Так що навіть якщоу бізнесу і не вдасться досягти більшого прибутку за рахунок вирубки Щербаківського лісу, він підерубає інші — інакше він просто не здатен жити. Тому наше завдання — не просто боротися з окремими проявами свавілля з боку товстосумів, але з усією суспільною системою, яка породжує це свавілля: неможливо одночасно виступати проти вирубки лісу і при цьому підтримувати загибель робітників на користь тих, хто цей ліс знищує — хоч би їх і посилали на смерть олігархи іншої нації.