Позбавлення строковиків права на отримання 30 тис. грн: правда або міф?

Після прийняття закону України № 9342, який мав повернути 30 тис. грн виплат додаткової грошової винагороди для військовослужбовців, почалося бурхливе обговорення: «Кому саме вони повернуться?» А також — як бути з тими військовими (строковиками), які не знаходяться безпосередньо на лінії бойового зіткнення, проте також виконують важливі функції для оборони України, наприклад, забезпечують протиповітряну оборону (часто отримуючи травми в процесі), тримають варту на кордоні з Білорусією тощо.

Конкретних пояснень на цю тему немає, окрім фіксації очевидних фактів — що в залежності від виду служби (строкова, мобілізаційна, контрактна), військові будуть отримувати певну суму компенсації. Давайте спробуємо разом проаналізувати чинне законодавство та з’ясувати, а чи можливо отримати 30 тис. грн строковикам, і якщо так, то яким чином?

Прийнятий 28 червня 2023 року закон № 9342 вносить зміни до інших дійсних законів України, які врегульовують порядок вступу, проходження та звільнення з військової служби. Одним з головних положень нового закону став пункт про грошове забезпечення військовослужбовців. Як вказано в тексті закону, питання про додаткову грошову винагороду у розмірі 30-100 тис. грн регулює саме Кабмін, який має (згідно закону) у продовж 30 днів випустити нову постанову про виплату додаткового грошового забезпечення (на момент написання цієї статті досі цього не зроблено, хоча пройшло вже 43 дні з крайнього строку).

Вірогідно відсутність рішення Кабміну пов’язана з новими умовами міжнародних “партнерів”, про те що їхні гуманітарні транші не можуть бути використані на військові потреби. А враховуючи відсутність інших джерел надходження коштів, виходить що у Кабміну просто немає бюджету для виплат військовим.

А поки Кабмін вирішує, де знайти гроші, незадоволення військовослужбовців зростає, особливо у тих, кому ця додаткова винагорода не виплачувалася уже тривалий час. Насправді, тривожно та небезпечно виглядає ситуація, коли під час війни виконавча та законодавча гілки влади не можуть узгодити між собою таке важливе питання, як грошове забезпечення військовослужбовців.

Якщо з виплатою в розмірі 6 тис. грн вже більш-менш все зрозуміло (а саме те, що вони колись мали б бути нараховані), то з 30 тис. грн ситуація цікавіша. Так, відповідно до закону № 9342 встановлюється, що: «військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави ... перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України ... а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30 тис. до 100 тис грн. на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених КМУ» (п. 2 Прикінцевих положень). А також: «військовослужбовцям строкової військової служби щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 6 000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України» (п. 5 та п. 2 Прикінцевих положень).

Як раз на цей «порядок виплат» від Кабміну нам і доведеться чекати ще певний час, щоб отримати хоча б 6 тис. грн (примітка - деяким військовослужбовцям ця сума вже нарахована, однак йдеться про заборгованість за минулі місяці, коли цю виплату з певних причин затримували). Також з цих положень ми можемо виділити, що строковики, відповідно до внесених змін, повинні отримувати 6 тис. грн. Однак, якщо вони долучені до заходів забезпечення оборони України шляхом виконання покладених на них бойових (спеціальних) завдань, то вони також можуть претендувати на виплату у 30 тис. грн. Що це означає в перекладі з «юридичної мови», спробуємо описати далі.

Відповідно до наказу МОУ 25.01.2023 № 44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, встановлено, що отримати додаткову грошову винагороду у розмірі 30 тис. грн може військовослужбовець, який виконує бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційного часу виконання бойових (спеціальних) завдань) (абз. 15, п. 2 наказу):

• у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ;
• з протиповітряного прикриття та наземної оборони об’єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
• із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Тобто, здійснення виплати д/в у розмірі 30 тис. грн буде можливо, якщо виконуються три головні вимоги:

1. Наявності бойового завдання (наказу/розпорядження);
2. Наявності факту виконання цих бойових завдань;
3. Включення військової частини, де військовослужбовець проходить службу, до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави.

Тут необхідно пояснити, що таке «бойове завдання» та «бойовий наказ/розпорядження».

Фахівець з воєнного права Наталія Фещик надає наступне визначення цим термінам: «Бойові завдання підрозділам перед боєм ставляться бойовим наказом (попередніми бойовими розпорядженнями), а в ході бою — бойовим розпорядженням».

Тобто бойове завдання — це втілення в дійсність наказів командування (планів) стосовно виконання певних завдань (дій), який підрозділ має виконати. Бойовий наказ в свою чергу документально закріплює, які саме бойові завдання необхідно виконати.
Відповідно, у бойовому наказі командир батальйону (роти) вказує:

1. Висновки з оцінювання противника;
2. Об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на напрямку майбутніх дій, завдання сусідів, розмежувальні лінії з ними, порядок застосування повітряних десантів в інтересах батальйону (роти);
3. «Бойове завдання» батальйону (роти) та «замисел» бою (дій);
4. Після слова “Наказую” ставляться, власне, «бойові завдання».

Бойовий наказ повинен: а) бути зачитаний перед строєм або б) доведений під особистий підпис військовослужбовців!

Бойове розпорядження має дещо іншу функцію. Цей документ доводиться тільки до певного підрозділу і розробляється (не завжди, але як правило) вже у ході бойових дій. Для підтвердження виконання військовослужбовцем бойового завдання, необхідно надати відповідні документи для цього. Відповідно до п. 4 наказу № 44 такими документами є

• бойовий наказ (чи бойове розпорядження);
• журнал бойових дій;
• журнал ведення оперативної обстановки;
• бойове донесення;
• книга служби нарядів та подій, що відбувалися;
• постова відомість під час охорони об’єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку), на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
• рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), періодів (кількості днів) участі військовослужбовця в бойових діях або заходах.

Бойове розпорядження не може бути віддано без бойового наказу!

Після підтвердження участі військовослужбовця у виконані бойових завдань, відповідно до п. 6 наказу № 44 виплата «додаткової винагороди» здійснюється на підставі наказів командирів в/ч особовому складу військової частини, або керівника органу військового управління командирам (начальникам) в/ч.

Варто також зазначити, що схожі умови отримання додаткового грошового забезпечення зазначені у спеціальних положеннях (наказах) МВС, які постановляють, як саме ці винагороди повинні виплачуватися військовослужбовцям НГУ та ДПСУ (накази № 37, № 36). Тому якщо ви, будучи військовослужбовцем цих структур не отримуєте винагороду — звертайтеся безпосередньо до вашого командира або до фінансової установи частини, щоб з’ясувати, з якої причини випалата не здійснюється. А якщо питання залишається без відповіді, то необхідно подавати рапорт на отримання цієї виплати.

Оскільки питання з виплатами д/в (додаткових винагород) наразі є доволі проблемним, через постійні затримки виплат та бажання економити на строкових, скоріш за все ваше командування відмовить вам у наданні д/в, зіславшись на те, що, буцімто “бойове завдання, яке виконує частина (підрозділ) не є бойовим”, чи “що строковикам в цілому не належить платити 30 тисяч” і т. д. У такому випадку, для захисту своїх прав, військовослужбовець повинен подати рапорт на дію (чи бездіяльність) командира.

Рапорт, який ви будете подавати, необхідно зареєструвати у строєвій частині в/ч. Для надійності, рапорт краще подавати у двох примірниках: один надається безпосередньо командиру в/ч, а інший (на якому ставиться дата та номер реєстрації) ви залишаєте собі. Якщо подавати рапорт особисто немає можливості, то його можна відправити поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення) на ім'я командира в/ч. До рапорту необхідно також додати підтверджуючі документи, які встановлюють факт виконання військовослужбовцем бойового завдання. Рапорт має розглядатися в строк не довше 1 календарного місяця; а ті, які не потребують додаткового вивчення – невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

У випадку відмови командування скласти наказ про виплату додаткової грошової винагороди, потребуйте, щоб командування виклало таку відмову у письмовій формі, зі вказанням причини та посилаючись на норми законодавства, відповідно до яких воно надає відмову. У цьому випадку необхідно підійматися вгору по управлінських сходинках та йти зі скаргою до вищого командування, якому підпорядковується ваш безпосередній командир. У зверненні до вищого командування необхідно вказувати на попередні спроби вирішення цього питання (факт подачі до командування і його відмову, додавати документи згідно з якими вам належить виплатити винагороду).

Паралельно, військовослужбовці можуть подавати рапорти до цивільних органів чи органів військового управління, які займаються вирішенням цих питань, а саме:

• Міністерство оборони;
• оперативне командування Генерального штабу ЗСУ;
• Військова служба правопорядку;
• Командування Медичних Сил ЗСУ;
• Державне бюро розслідувань;
• структурні підрозділи Спеціалізованої військової прокуратури.

Згодом, справа може дійти до суду і, як показує практика, якщо військовослужбовець зібрав всі необхідні документальні докази, завіренні показання свідків, то справу, скоріш за все, він виграє. Даний процес може розтягнутися у часі, проте краще докласти трохи зусиль та отримати свої виплати, ніж чекати місяцями, а то й зовсім не отримати заслужених грошей?

Наразі строковики знаходяться в неоднозачній ситуації: з одного боку вони не мобілізовані і, відповідно, не мають таких же прав (в першу чергу в плані грошового забезпечення) як мобілізовані чи, тим паче, контрактники. Влада навмисно спрямовує громадську думку та інших військовослужбовців проти строковиків. «Цькує» їх, виставляючи «непотребом», який задарма проїдає державні кошти. (Особливо іронічно це бачити на фоні витрачання мільярдних сум з бюджету на безглузді проекти, кошти з яких «ефективно відчужуються» на рахунки держпосадовців та олігархів) Через такий психологічний тиск, фізичну навантаженість яка лягає на плечі строковиків (знову ж таки, через нормально сформульовані програми проходження служби), строковики силньно виснажуються і навіть йдуть на відчайдушні кроки: самогубство, алкоголізм/наркоманію.

Потрібно пам’ятати та пояснювати всім строковикам — вони можуть ефективно боротися за свої права способами, які їм дозволені законодавством. Мова йде не стільки про рапорти, а й про колективну боротьбу проти свавілля командування, як свого так і вищого (зі своїм, якщо воно розділяє проблеми своїх підлеглих і хоче для них справедливості необхідно навпаки об’єднуватися). Особливо, коли питання стосується грошових виплат чи інших компенсацій, яких вас намагаються позбути.

Тому, для захисту своїх прав у цьому питані ми закликаємо вас, строковиків, до таких дій:

• Підтримувати один одного в питаннях надання вам додаткової винагороди (адже наказ випускається на всю частину, проте отримувати цю винагороду повинні саме ті хто дійсно завдання виконував). Тобто виступати свідками подій, вимагати від командира отримання доказів про участь військовослужбовців у виконанні бойових завдань;
• Пишіть відповідні рапорти на отримання додаткової винагороди, подаючи їх одночасно до командира та до інших органів (сплануйте так, щоб подання було синхронним);
• Організовуйтесь у групи для вирішення цих питань, плануйте хто до якого органу військово управління буде подавати скарги на дії (чи бездіяльність) командування;
• Підтримуйте один одного морально і захищайте від погроз та примусу командування.