Питання грошового забезпечення строковиків

Минуло вже 16 днів з моменту публікації змін до постанови КМУ №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, які мали врешті встановити порядок нарахування та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям (що було їм обіцяно ще в червні цього року законом №3161). І навіть якщо не зважати на запізнілу публікацію (43 дні замість встановлених 30) то власне питання з виплатами військовослужбовцям так і не було вирішено, особливо для військовослужбовців строкової служби, про проблемну ситуацію яких ми вже робили відповідний допис.

Тут варто зазначити, що цих виплат очікували більше за всіх саме строковики, адже до прийняття закону їх основне грошове забезпечення складало 350-700 грн на місяць, у той час, як мінімальне грошове забезпечення мобілізованого, солдата-контрактника або поліцейського становило від 17 000 до 20 000 грн! При такій колосальній різниці у грошовому забезпеченні, різниці по рівню та складності робіт між строковиком, контрактником та мобілізованим могло і не бути, особливо при виконанні завдань по несенню варти чи будівельно-господарських робіт. Тим паче, що мобілізовані та контрактники на рівних зі строковиками можуть залучатися до здійснення усіх видів бойових (спеціальних) завдань, наприклад з забезпечення безпеки на кордоні або на службу у дивізіоні ППО, охорони критичних об’єктів, тощо.

З початком повномасштабної війни, строковики, на рівні з усіма іншими військовослужбовцями, отримували 30 тис грн щомісячно, тому їх низьке «положення» в структурі ЗСУ (рівноцінне обслуговчому персоналу, на межі рабства), не викликало такого сильного невдоволення — для багатьох з них гроші на забезпечення сім’ї та рідних були варті буль-яких знущань. Проте, починаючи з весни 2022 року Міжнародний Малютний Фонд (МВФ) почав все більше тиснути на уряд України (КМУ) в питаннях економії бюджетних коштів (ще одна ілюстрація “незалежності” Мінфіну та уряду України у формуванні національної бюджетної політики). Як результат отримуємо прийняття 1 лютого 2023 року наказу МОУ №44 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” згідно з якого скасовується виплати 30 тис. грн для військовослужбовців, які не перебувають на лінії зіткнення, а також для тих, хто не виконує бойових завдань.

КМУ аргументувало це тим, що такі заходи повинні допомогти «оптимізувати» бюджетні витрати та не впасти в ще більшу залежність від іноземних партнерів (хоча здавалося б, куди більше — враховуючи рівень гарантованого боргу у відношенні до ВВП який у 2022 склав 78,5%). Однак варто розуміти що існує і інша причина — вмотивувати саме строковиків та мобілізованих переводитись на контрактну службу, про що навіть повідомляв “яєчний” міністр О. Резніков: «Ти хочеш отримати більше грошей, у тебе є мотивація – будь ласка, можеш рапорт подати. Навіть якщо ти не на «нулі» – тебе переведуть на лінію зіткнення». Не довго думаючи, КМУ узаконили мотивацію людей воювати можливістю «нормального заробітку» на передовій. Так у законі №9342 була прописана можливість переведення строковиків, якщо їх строк на службі вже був закінченим (або під час дії воєнного стану вони відслужили 6 місяців), на мобілізаційну службу або на службу за контрактом. І, треба сказати, що на деяких людей така мотивація дуже сильно подіяла, особливо на тих, хто зовсім психологічно виснажився і думав: «Хоча б на передовій зможу принести користь своїм рідним, нехай і смертю — зате за добрі гроші».

Шановне керівництво ЗСУ свідомо здійснює економічний тиск на військовослужбовців, залишаючи їх на межі голоду та безвиході! Особливо активно таку «політику» очільники ЗСУ ведуть відносно строковиків, — щоб змусити їх (за відсутності інших варіантів) поповнювати «гарматне м’ясо» на фронті, стаючи контрактниками чи мобілізованими та віддавати своє життя у постійних марних штурмових атаках без необхідної вогневої підтримки. Адже всі розуміють, що фронт треба постійно “латати”, бо люди на передку «закінчуються» дуже швидко, про що нам красномовно каже новина про будівництво меморіального кладовища для загиблих військовослужбовців (варто нагадати, що за площею на цьому кладовищі планується розмістити до 200 тис. могил?). Така людожерська суть нашої влади, яка шукає будь-які шляхи для економії коштів — хай навіть за рахунок життя власних громадян. Головні постулати — мінімум витрат на воєнні потреби і максимум нових авто та маєтків для себе.

В час прийняття закону №9342 його доцільність обґрунтовували оптимізацією і більш справедливим перерозподілом грошових засобів між тими хто проходить службу у тилу і тими, хто воює на фронті. Дивна «справедливість», враховуючи те, що строковики задіяні у виконані бойових та інших «спеціальних» завдань не менше, ніж інші військовослужбовці, а враховуючи те, що ми писали вище, то оплата за їх працю мала б дорівнювати оплаті мобілізованого військовослужбовця. Більш того, ненька Україна, не дивлячись на конституційні обов’язки, в повному обсязі не забезпечила строковиків усім необхідним, починаючи з відсутності необхідного речового і харчового забезпечення, у яке входить одяг, засоби гігієни, харчові продукти (особливо для тих, хто живе у бліндажах, маючи доступ лише до похідної куні) та ін. Саме тому матеріальне утримання строковиків лягає в основному тягарем на плечі їх близьких та рідних, які часто змушені віправляти їм щомісячно одяг, харчові продукти та цигарки на суму у декілька тисяч гривень, в той час як основне грошове забезпечення військовослужбовців складає тільки 420 грн! А на додачу — на відміну від інших військовослужбовців, строковики не мають права отримання різноманітних надбавок, встановлених постановою КМУ №704 (наприклад надбавку за спортивні звання, доплату за вчене звання, доплату за науковий ступінь доктора філософії, надбавку за вислугу років військовослужбовцям). Загалом строковики дуже сильно обмежені у своїх соціально-економічних правах, але це тема для окремої статті. Повертаємося до теми конкретно грошових виплат.

Зрозуміло, що довго залишати військовослужбовців без виплат було б неможливо, бо незадоволення в лавах ЗСУ зростало і загалом психологічно-моральний стан військовослужбовців погіршувався. У різних військовослужбовців причини його погіршення та росту незадоволення були різні. У строковиків через те, що їхню працю офіційно зробили майже безкоштовною (оплата зменшилася до нуля, а кількість робити тільки зростає). Контрактники та мобілізовані (ті, які служать у тилу) були теж незадоволенні таким рішенням, бо 20 тис. грн. які вони стали отримувати замість колишніх 30 тис грн. (додаткової винагороди) не могли покрити усіх їх потреб (варто знову згадати, що більшість військовослужбовців не лише утримують себе та своїх рідних, але й змушені купувати бойове спорядження за власний рахунок, адже те, що видають в ЗСУ низькоякісне і часто не підходить для захисту життя та здоров’я).

Відповідно, з ростом незадоволення військовиків, починають з’являтися чи то жартівливі, чи то відчайдушні (за відсутністю інших альтернатив змінити ситуацію) заклики “піти на Київ”. І хоча ніякого організованого руху строковики та інші військовослужбовці не набули, такі настрої все ж занепокоїли командування, адже стихійні заворушення серед військовослужбовців (по приблизним оцінкам налічували від 25 до 45 тис. чоловік строковиків та ще більше серед інших військовослужбовців) могли значно дестабілізувати ситуацію в країні. Існує також можливість приєднати до заворушень інших прошарків населення — в першу чергу найманих робітників, які також тривалий час відчувають на собі економічний тиск з боку держави (особливо гостро з початку війни у 2022 році).

Тут ми отримали той самий випадок, коли керівництво боїться власних підлеглих (громадян) більше, ніж ворога. З ворогом, де правлять такі ж вельможі, можна в решті решт домовитись, а от зі своїми людьми ні — тому на момент поки влада могла утримувати ситуацію, вона вирішила використати “пряник”, та приберегти поки що «батога»...

Відповідно, вже наприкінці весни 2023 року Верховна Рада починає готувати законопроекти, мета яких — заспокоїти військовослужбовців та втримати ситуацію під контролем. Одним із таких законів став закон №3161 (проти якого виступав МВФ під час обговорення цього закону) який встановлював нові розміри виплат: для строковиків (окрім основного грошового забезпечення у вигляді 420 грн) було введено додаткове грошове забезпечення в розмірі 6 тис. грн. Звісно, така “поблажка” не вирішувала проблему повністю, проте інформаційна компанія зробила свою «брудну» справу — військовослужбовці отримали таку необхідну їм надію і незадоволення пішло на спад, адже на певний час здавалось, що влада “починає думати про проблеми простих людей, які її захищають”.

Однак проблеми почалися практично одразу після виходу закону № 9342 (частиною якого і був №3161): порядок виплат повинен був встановитися постановою КМУ, яка вийшла не впродовж 30 дні, як це було встановлено прикінцевими положеннями закону, а тільки через 43 дні! Чим більше затягувався вихід постанови, тим більше зростало напруження не лише в лавах строковиків та інших військовослужбовців до влади, але і між самими органами влади.

Уряд, в лиці КМУ, критикував Верховну Раду за те, що вона на нього тисне і нахабно змушує «знайти» кошти, які на поточний рік вже були розплановані. Тобто виходить, що Верховна Рада потребувала терміново «знайти десь» гроші для погашення незадоволення строковиків, а ці гроші вже були розподілені між корупційними схемами та олігархами, яким довелося з’ясовувати, кому тепер треба буде ділитись та економити на покупці наступної автівки, дачі чи білетів на елітні курорти. Вкотре наша «влада» показала, що таке справжня «єдність та патріотизм» перед загрозою ворога!

Врешті-решт, 11 серпня 2023 на світ вийшли довгоочікувані зміни до постанови КМУ №168. Чи виправило це ситуацію? — Ні, не виправило. Довгоочікувана постанова не лише не прояснила питання стосовно виплат, а й ще більше його заплутала, через дивне формулювання у частині, де описуються умови для отримання виплати у розмірі 30 тис. грн.

Було:

• 30 000 гривень виплачується: військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).

Стало:

• військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.

Як помітив голова спільноти строковиків у телеграмі «Строковики УКРАЇНА», зникла ключова фраза, а саме «згідно бойового розпорядження». Тобто, на основі цього, було зроблено припущення, що тепер 30 тис. грн. виплат повертаються для всіх військовослужбовців, як це було до лютого 2023, адже відтепер усі завдання будуть вважатися бойовими (для цього не треба буде мати бойового наказу, розпорядження). Проте цю гіпотезу швидко розвіяли правознавці — які розяснили, що 30 тис. грн. як і раніше будуть отримувати лише ті, хто виконує бойове завдання на основі бойових наказів (розпоряджень). На користь цього твердження нас відсилає пряме положення постанови, де перераховані категорії правоохоронних служб (поліції, НАБУ, ДСНС). А також вже існуючи накази від МОУ та МВС про встановлення додаткової виплати у розмірі 30 тис. грн. для різних структур, а також для військовослужбовців строкової служби.

Що ж ми отримали натомість? Насправді дуже мало. Поки міністерства не можуть «домовитися», хто має випустити ще один папірець з наказом (зараз, скоріше за все, очікується видання зміни від МОУ та МВС до своїх наказів, щоб вони відповідали новій постанові), у той час як строковики сидять без грошей та очікують виплати за виконані бойові завдання за минулі місяці, не маючи іншої можливості прогодувати себе та своїх рідних. Додає напруження в ситуацію донесення від деяких військовослужбовців північних загонів ДПСУ на кордоні з Білоруссю — з Волині та Житомира, про чутки припинення виплат для строковиків за незрозумілих обставин. І це в той час, коли у тій же Чернівецькій області бойові виплати вже проводяться, тобто в різних територіальних одиницях закон трактують по різнму. Подібна ситуація складається і у військових частинах НГУ та ЗСУ, де командування запевняє, що виплати нарахованні, але кошти перевести вони не можуть без постанови (скоріше просто не хочуть платити їх строковикам без примусу).

Політики обіцяють (як завжди!), що виплата за два місяці у розмірі 12 тис. грн прийде у серпні, проте відбувається це хаотично і непослідовно для різних військових частин. Наприклад 6 тис. грн. і 30 тис. грн. в частини ДПСУ, де служать строковики, гроші не прийшли, у той час як мобілізованим та контрактникам вже все нараховано. З НГУ нічого не зрозуміло, а в ЗСУ ситуація також змішана і неоднозначна.

З усього цього ми можемо зробити висновок, що проблема грошового забезпечення строковиків (та інших військовослужбовців) ніяк не вирішується і ніхто її вирішуватися не збирається. Державні органи загрузли в бюрократичному болоті і не можуть встановити нормальний порядок перерахування коштів, які мають надійти військовим. Ба більше — ці кошти нерідко просто розкладаються на місцях самими ж командирами військових частин відкрито та недуже — адже на думку таких місцевих «лордиків»-командирів військовослужбовці-підлеглі їм нічого зробити не зможуть!

І дійсно, якщо військовослужбовці самі нічого не зроблять для того, щоб змусити таке командування платити, значить можна і треба йти далі — роблячи з військовослужбовців вантажників, будівників, садівників і т.д. Так, наприклад на Львівщині було затримано одного заступника командира в/ч, який змушував солдат будувати його «маєток». Таким чином аж 7 військовослужбовців були залучені, без своєї згоди, на роботи, які вони виконувати не повинні і могли оскаржити дії командування, якщо б діяли колективно, не побоюючись подавати скарги до вищого командування.

Підсумовуючи, ми можемо дійти до висновку, що до кінця серпня ця ситуація не покращиться, бо поточні борги залишаться, а в наступному з’явиться новий борг і так далі. Строковиків і надалі можуть задобрювати «мікро-виплатами» чи навіть великими (одноразова виплата боргу за декілька місяців), проте варто пам’ятати, що це все блюзнірство та брудна «політика задобрювання». Влада та її політикани-клоуни намагаються відвести наш погляд від реальної проблеми — а саме неефективності розподілу бюджетних коштів, а якщо говорити ширше — суспільних благ, між простими військовослужбовцями, трударями та політичним керівництвом (яке як і місцеві та центральні командири, знаходиться на «вигодовуванні» в олігархату, що спокійно собі торгує під час «національно-визвольної війни» з ворогом).

Як повинні діяти строковики в даній ситуації?

Остаточно питання виплат грошового забезпечення можуть вирішити лише самі військовослужбовці строкової служби разом з мобілізованими та контрактниками, які мають ті ж проблеми, що і строковики: неналежне забезпечення спорядженням (пам’ятаємо скандал про неякісні бронежилети), психологічний тиск від командування та майже нульову можливість відмовитись від виконання самогубного наказу.

Об’єднуватися потрібно на основі спільної програми, яку військовослужбовці підтримали та прийняли на озброєння, задля висування конкретних вимог до влади, через своє представництво у вигляді централізованої організації (комітету, ради, об’єднання). Однак велике об’єднання починається зі створення маленьких колективів, які поступово повинні розростатися. Саме тому ми радимо військовослужбовцям створювати такі маленькі колективи в військових частинах для обговорення своїх проблем, розробки шляхів їх вирішення та налагодження комунікації з такими ж ініціативними групами в інший військових частинах.

Головою вимогою спільної програми, має бути — «проведення демобілізації з відстрочкою від служби на 6 місяців для строковиків». В той же час, не менш важливим ми бачимо пункт стосовно питання про грошові виплати, яке можна реалізувати наступним чином: підняття основного грошового забезпечення військовослужбовців строкової служби на рівень мінімальної оплати мобілізованих призовників (20,100 грн.), а також негайна виплата усіх боргів за минулі місяці.

Гадаєте, що це неможливо, в країні немає грошей? Чому ж тоді у посадовців є мільйони на безглузді проекти під час війни? На мільйоні розкрадання особисто чинушами та тими, хто їх покриває? Чому такі гіганти, як Метінвест, Інтерпайп, ДТЕК та інші не віддають усі гроші на оборону своєї держави, а замість цього далі використовують державний апарат для власного збагачення за рахунок простих трударів та солдатів? Прибуток понад усе, А де ж патріотизм? Чи патріотизм це тільки доля бідних?

Щоб створювати тиск на командування, строковики повинні колективно писати рапорти з проханням виплатити додаткову винагороду. Форма рапорту нами вже розробляється і ви зможете її отримати, звернувшись в канал зворотного зв’язку РФУ.

Не бійся вимагати від командування цих виплат! Якщо ви виконуєте бойові завдання та ваша частина входить до «угрупування сил по обороні держави». Робіть посилання на відповідний накази від МОУ та МВС та саму постанову КМУ з чим вам допоможуть наші юристи.

Лише разом ми, у єдиній масі «фронту і тилу» можемо захистити свої права! Головне вірити у свої сили та вже зараз намагатися боротися за покращення свого становища, а не жити від однієї подачки до іншої! Разом ми сила!