Лист: Шлях військового-інваліда до підтвердження інвалідності

Що ми знаємо про людей, які отримали поранення під час бойових дій, та їх боротьбу за отримання інвалідності?

У ЗМІ про це пишуть мало. Наприклад, ТСН можуть видати лише статтю, в якій будуть сухі цифри і нічого більше, а форбс іноді публікує статті на кшталт «П'ять міфів, що можуть завадити вашій компанії побудувати ефективну програму повернення ветеранів», де дуже по-сучасному, по-лібертаріанськи обіцяють роботодавцям золоті гори, якщо ті почнуть брати колишніх військових у свої компанії, і, намагаючись розвіяти міфи про ветеранів, лиш ще більше їх плодять.

«Ветеран – це здатність до ситуативного лідерства, навичок надшвидкого прийняття рішень та готовності нести відповідальність за них, високий рівень самостійності, неймовірний рівень самоорганізації та дисципліни», – пишуть вони. І це звучить чудово! Але що якщо цей ветеран без кінцівок, контужений та до того ж із ПТСР? Що тоді скаже роботодавець? Створення умов для працевлаштування таких людей вимагатиме величезних вкладень, а ми чудово знаємо як «соціально відповідальні бізнесмени» ставляться до своїх робітників, особливо щодо «покращення» умов праці, які спрямовані лише на збільшення прибутку та котрі між тим порушують усі трудові закони країни.

Проблема з ветеранами не береться нізвідки. Це об'єктивна реальність, наслідки війни та політики капіталістичної влади, що старанно намагається приховати загальнонаціональну трагедію від людей, далеких як від солдатів, так і від фронту. Однак, інформація про реальний стан справ все рівно просочується в народ. Так, недавнє опитування від Gradus Research показує, що 72% солдатів вважають, що держава забуде їх після війни. І вони цілком праві, оскільки отримання підтвердження інвалідності це та ще пригода.

Наше завдання – розповісти докладніше, який шлях проходить солдат при втраті здоров'я та оформленні інвалідності:

1. Солдат одержує поранення на полі бою. Йому за місцем евакуації надає першу медичну допомогу медик (фельдшер), котрий потім виписує «Форму 100» – довідку про обставини отримання травми. У ній описуються поранення, вказується, які були використані ліки (опіати) тощо.

2. Далі солдат евакуюється до найближчого медичного центру, де пораненого приймає черговий лікар. Він також оглядає пацієнта, звіряючись із «Формою 100», після чого дає діагноз/заключення.

• Крім того, у медичному центрі одразу беруть аналізи на заборонені речовини. Лікар може написати будь-що, але, як правило, на солдата не намовляють зі зрозумілих причин: близькості до фронту і до самих солдатів. Такого просто не зрозуміють.

3. У відповідності до закону, копія діагнозу відправляється до частини, де служить солдат.

4. На підставі цього діагнозу Командир частини дає наказ про відкриття службового розслідування, яке має тривати не більше 1 місяця, але за необхідності може тривати до 2 місяців.

• Під час розслідування потрібні 3 свідки, які підтвердять, що солдат справді був на місці поранення. Усі зібрані свідчення йдуть до архіву частини, де служить солдат.
• Якщо ж командування нічого не робить і розслідування не починається, то слід подати рапорт на отримання довідки про обставини поранення. Також можна звернутися до Штабу командування або до органів правопорядку ЗСУ.

5. Після розслідування начмед виписує, у трьох примірниках, довідку про поранення «Форма 5»/«Додаток 5». У ній містяться дані про суму заробітку для обчислення пенсії, визначення страхового стажу, сплати страхових внесків тощо. Довідку віддають солдатові, оскільки вона потрібна для проходження лікування. При прибутті до медичного центру, куди було направлено пораненого, він віддає «Форму 5» лікарю.

• Солдат проходить лікування залежно від ступеня тяжкості поранення, доки стан організму не нормалізується.

6. Далі його переводять до шпиталю. Ця медустанова вважається військовою частиною з усіма витікаючими: розпорядок дня регламентований, а за контролем порядку слідкує ВСП (Військова Служба Правопорядку).

• У госпіталі робляться аналізи, обстеження, МРТ та інші процедури. Всі результати записуються, але лікарі фіксують лише те, що потрібно їм, а не солдату, тобто, простіше кажучи, фальсифікують результати аналізів. Контузія? Напишуть, що це просто травма, і все це медичною мовою, яку пересічний громадянин не зрозуміє (хіба що з допомогою гугла).
• Так як це військова частина, є правила, які не можна порушувати (не можна курити в туалеті, виходити за територію, пити алкоголь, спізнюватися на прийом до лікаря і т.д.). Правила не такі вже й суворі, але варто розуміти, що після війни у всіх поранених, особливо у інвалідів, розхитана психіка, а це означає, що завжди можна знайти до чого причепитися, якщо потрібно позбутися солдата. Таких випадків, на жаль, стало багато. Автору статті вдалось поговорити з жертвою подібних махінацій — уже колишнім солдатом ЗСУ, котрому довелось пройти крізь бюрократичне пекло, щоб довести, що він став інвалідом у зв’язку з захистом Батьківщини. За його словами, справу можуть відкрити як через дрібні порушення правил, так і виключно за бажанням лівої п'ятки лікаря: на підставі того, що погляд солдата виглядає загрозливо. І все це може бути підставою для звернення до ВСП. Якщо на солдата відкрили адміністративний протокол, він може сміливо забути про одержання інвалідності, а точніше інвалідності внаслідок війни.
• Так як усі аналізи роблять лікарі, саме від них головним чином залежить, чи отримає солдат інвалідність у зв’язку з захистом Батьківщини, чи ні. Але, як вже було сказано, вони стараються фальсифікувати показники. Тут важливо відмітити, що інвалідність поранений отримає у будь-якому випадку, але якщо при проходженні ВЛК, а потім МСЕК солдат не надасть підтверджену інформацію, то йому дадуть звичайну інвалідність, а це на на даний момент 2090 грн на місяць.
• Однак варто зробити відступ і додати, що якщо травми призвели до ампутації кінцівок, то лікарі намагатимуться зробити все за законом. Разом з тим, не варто обманюватись і думати, що це робиться заради пораненого. Нагадаю, що ми живемо за ринкової економіки, а це означає — реклама наше все! Таких інвалідів використовують для залучення інвестицій від фондів та меценатів на покупку протезів чи забезпечення реабілітації, що приносить лікарям немалі гроші. Стаття НТК докладніше розкриває ситуацію про виплати.
• Уявімо, що солдат пройшов лікування штатно і йому надали пакет документів для проходження ВЛК.

7. Після лікування справу солдата відправляють до ВЛК (військово-лікарська комісія).

• «ВЛК безпосередньо підпорядковується Міністерству Оборони», – кажуть солдату лікарі (вони підпорядковуються Міноборони як військові та МОЗ як лікарі). Так воно і є, а значить, усі висновки, які дасть ВЛК, не повинні залежати від лікарів. Проте насправді саме за даними лікарів, котрі лікували пораненого у шпиталі, ВЛК визначає причину травми та ступінь придатності для несення служби в ЗСУ: а) Не придатний до військової служби зі звільненням з служби. б) Частково придатний. в) Не придатний до військової служби в спеціальних військах, ВДВ, морській піхоті, придатний до служби в тилових підрозділах, навчальних закладах та військкоматах. г) Придатний до служби.
• Якщо солдат – «стрілець», він не може після поранення отримувати грошове забезпечення стрільця. Це також залежить від штату роти/батальйону/бригади, де він проходить службу, і від того, наскільки він незамінний фахівець: якщо «Рембо», то місце збережуть, а якщо простий штурмовик, то, очевидно, ціна такому невисока. На місце пораненого стрільця одразу призначають іншого, хоча згідно із законом його місце у підрозділі зберігається протягом 2 місяців. Якщо солдат так і не вилікувався, а ступінь тяжкості травми висока, він потрапляє в розпорядження до командира частини або начмеда. Потім його переводять у позаштатні. Тоді солдат перестає отримувати зарплату стрільця – лише грошове забезпечення від 500 до 1000 грн на місяць, бо не виконує службових обов'язків. Так триває доти, доки йому не знайдуть місце служби за рішенням ВЛК або доки він не візьме «відносини», де зможе служити за станом здоров'я. Якщо місце так і не знаходять, пораненого чекає демобілізація, після якої його подальша доля туманна.
• Комісія приймає рішення щодо ступеня придатності до служби та визначає причини травми (у разі виконання службових обов'язків, захисту батьківщини, при проходженні військової служби).
• У солдата мають бути: довідка про поранення, довідка про безпосередню участь у бойових діях (витяг з наказу, який можна взяти лише у командира), УБД (учасник бойових дій). Все це необхідно для ухвалення комісією правильного рішення щодо травми, причина якої «Захист Батьківщини». Без цього на нормальну пенсію не можна розраховувати.

Все те, що ми писали про ВЛК, це не поодинокі випадки. Ситуація набуває систематичного характеру. Пояснити це можна корупцією в комісіях та небажанням уряду брати на себе соціальні витрати на солдатів-інвалідів. І таке пояснення небезпідставне. Так, стаття, що вийшла відносно недавно, з провокаційним заголовком «Тимчасово непридатні, або кріпаки XXI століття» розкриває ті самі проблеми. Автор статті журиться:

«На жаль, ця проблема досі не має рішення. А деякі її складові взагалі заводять у глухий кут воїнів, які ще вчора захищали нашу країну, а сьогодні лікуються від поранень і визнані тимчасово непридатними (з переглядом ВЛК через 6-12 місяців). Насправді вони перебувають у військових частинах, але посадових обов'язків, які не відповідають стану їх здоров'я, не виконують, лікуватися нормально не можуть, заробляти їм не дають, але й зарплати вони не отримують. Складається враження, що людей, поранених і фізично, і психологічно, просто кинули на «разборку», немов вони якісь деталі, які можна використовувати будь-якої миті, де і як завгодно. Вони не мають жодних прав і почуваються як на звалищі організмів».

Однак після таких висновків автор впадає в ідеалізм: «Вирішити цей казус можна було б наказом чи одним рядком, доданим до законодавства. Але не вирішують. Хоча таких історій – тисячі». Розраховувати на те, що в державі, що належить купці монополістів і служить їхнім інтересам, за допомогою їхнього ж законодавства можна вирішити всі ці проблеми, що накопичилися? Навіть не смішно. На жаль, таких історій ставатиме лише більше. Не змінюючи систему, ми отримуємо машину, заточену виключно на отримання надприбутків, в очах якої всі ми, пролетаріат, лише мастило для шестерень. Відповідно опір вторгненню спрямований виключно на захист «права української еліти» грабувати народ.

Але! Уявімо, що солдат пройшов все ж таки ВЛК і комісія прийняла причину його інвалідності «Отримання інвалідності внаслідок захисту Батьківщини», давши йому рекомендацію для МСЕК.

Солдат бере направлення від лікаря та проходить медкомісію у шпиталі. Якщо немає фахівців, їх запрошують з інших медустанов. Усі висновки/довідки/діагнози та рішення ВЛК солдат віддає до МСЕК (медико-соціальну експертизу) для встановлення відсотка втрати працездатності та призначення групи інвалідності.

Як правило, МСЕК дає втрату працездатності на 5% у кращому випадку, що означає «недостатня підстава для отримання інвалідності» з припискою «Ви маєте право оскаржити у вищій інстанції МСЕК». Для інвалідності потрібно 30% і вище.

Важливо. Протягом двох місяців зарплата солдата виплачується, але це залежить від начмеда. Якщо є борги з відрядження, то їх виплачують. Після 2 місяців доля солдата повністю залежить від начмеда і командира: виплачуватимуть йому зарплату чи ні.

Після цієї комісії солдат починає дивуватися: як же так сталося? Він же все робив як належить: дотримувався всіх рекомендацій процедури, здавав аналізи, дисципліновано ходив на всі прийоми лікарів, які казали йому, що все добре і не треба переживати, а в результаті останні своїми діагнозами та показниками аналізів підклали йому свиню. Для повторного звернення до МСЕК дається 3 місяці, і якщо прострочити, то все: пункт «Захист Батьківщини» не буде доступний, а отже, ви залишитеся просто інвалідом, вітаю.

Тепер уявіть стан людини, яка пройшла війну, втратила здоров'я і їй кажуть, що немає підстав для здобуття інвалідності внаслідок захисту Батьківщини. Звичайно, вона звертається до лікарів для уточнення причин відмови, але, що найцікавіше, лікарі намагаються впливати на психічний стан солдата, давлячи на нього словами та своїми рішеннями, щоб спровокувати агресію. Якщо солдат ведеться і виявляє агресію, можна ставити хрест на спробі хоч якось виправити документи для повторного проходження МСЕК.

Важливо! Ми не намагаємося зробити з лікарів якихось монстрів. Вони виконують свою роботу у цих умовах на 10 балів. Проблема не в спеціалістах та їх ставленні до солдатів – проблема у системі, яка намагається скоротити всі витрати.

Повторний збір усіх потрібних документів – це квест, іноді, особливо для інваліда, непід’ємний. Уявіть: людина лікується у Львові, але їй потрібна виписка про поранення, яку дає лише командир за особистої явки солдата чи нотаріально-підтвердженого представника у військову частину під Дніпром. Нарешті, кульмінацією цього божевілля стає звільнення солдата з армії, що залишає його не тільки без здоров'я, а й без соціальної допомоги від держави. А далі невідомість.

Вирішити описану проблему можна кількома способами:

• Закони. Однак ви повинні бути готові до вкрай виснажливої боротьби з системою та чиновниками, які вам заважатимуть.
• Гроші. Ціна питання від 4000$, але все залежить від того, в якому місті ви прописані, від жадібності лікарів та інших чиновників.