«Оптимізована» ліквідація соціального страхування

Хронічна проблема, з якою зіштовхуються робітники України (і не тільки України) сьогодні — це звуження своїх законних соціальних та трудових прав. Така ситуація, з одного боку, може бути пояснена бажанням держави скоротити витрати й без того дефіцитного бюджету та направити їх на потреби збройних сил. Але тоді виникає закономірне питання — яка має бути мотивація в робітників і, тим паче, солдат боротися за державний орган, який, як ми побачимо це нижче, прямо шкодить їхнім інтересам на отримання справедливої соціальної допомоги, яку вони не отримали в повному обсязі не до війни, ні, тим паче, не отримують після? Питання риторичне. Саме тому сьогодні ми з Вами розглянемо одних із законів, які обіцяють українцям «солодке життя» без соціальних гарантій.

Одним із таких законів став нещодавно прийнятий Закон «Про внесення змін до Закону України», який грубо порушує конституційні засади держави, та, фактично, ліквідує залишки соціального страхування для працюючих осіб. У цій статті ми пояснимо зміст закону, його мету та майбутній вплив на українських робітників.

Ліквідування Фонду Соціального страхування означає, що відтепер управління в системі обов’язкового державного соцстрахування повністю переходить до компетенції Пенсійного фонду України. В цілому, таке рішення не викликало би питань, якби не один факт.

За даними Державної казначейської служби (ДКС) України борги ПФУ на 1 січня 2022 року. становлять 70 млрд. грн., що на 8,2 млрд. грн. більше, ніж минулого року.

Як зазначає радник голови Рахункової палати Віктор Мазярчук, ПФУ часто здійснює позики в ДКС, щоб отримати гроші, які підуть на виплати пенсій для населення. Це відбувається тоді, коли сам Фонд не має достатньо коштів для здійснення виплат, наприклад, невиконанні планові показники з надходження ЄСВ (Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це страховий платіж, який сплачується роботодавцем за найманих працівників, які заключають із ним цивільно-правовий договір. Також цей внесок самостійно сплачується ФОПами) Такі займи за договором мають бути повернені до кінця року.

Як система соціального нарахування виглядає сьогодні: у випадку втрати працездатності особа має отримати одноразову страхову виплату, яка складає 17 п/м («прожитковий мінімум) для працездатних осіб, що в сумі складає 44,200 тис грн. Тепер же пропонується повністю відштовхуватися від 8 мін. з/п, тобто 45,500 грн. Здавалось би, такий розрахунок набагато вигідніший працівникам. Проте, згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що мінімальна заробітна плати як розрахункова величина все ж таки зможе використовуватися в розмірі прожиткового мінімуму. Отже, можна припустити, що виплата в решті решт буде використовуватися в розрахунку 7 прожиткових мінімум (18,200 тис грн. 2,508 тис грн — прожитковий мінімум).

Для наглядності наведемо числові показники бюджету ПФУ за 2021 р. Доходи ПФУ становили 495,5 млрд. грн. (за січень-травень вони виросли на 3,1 млрд від ЄСВ). Сюди входять: власні доходи — надходження з ЄСВ (294 млрд. грн.), фінансування з державного бюджету (195,5 млрд. грн.). Також слід врахувати 21,7 млрд. грн. бюджетних, що виділені на покриття запланованого дефіциту.

Враховуючи наведені дані, можна стверджувати про загрозу поглинання коштів соціального страхування на погашення заборгованості з пенсій та іншим соціальним виплатам, якими займається ПФУ. З одного боку, це дозволить розвантажити бюджет та знайти необхідні кошти для виплат пенсіонерам, але разом із цим, інші категорії населення свої виплати не отримають і втратять свої соціальні гарантії на допомогу. Насамперед це відноситься до коштів на санітарно-реабілітаційну профілактику для осіб, які постраждали на виробництві, купівля інструментів або спеціальних протезів для працівників з інвалідністю, декрети, лікарняні та ін.

Тобто, тепер виходить так, що ті невеликі компенсації, які все ж таки, з урахуванням корупції, недорахувань та затримок, усе ж виплачувалися працівникам, майже зникнуть зі страхового поля, що позбавить багатьох осіб гарантії на допомогу, що особливо болісно відобразиться на вразливих груп населення, таких, як інваліди.

Кризовим роком для ПФУ став 2021 рік, що, в першу чергу, було пов’язано з перерахуванням можливостей ПФУ виплачувати підвищені соціальні виплати. Розглянемо цей момент детальніше

У січні-березні 2021 р. показник до надходжень держбюджету виріс на 5,1 % Проте не дивлячись на перевищений показник, парадоксально все більше наростали сумніви щодо можливості ПФУ здійснити пенсійні виплати, адже трохи раніше сам Фонд дав доклад, у якому зазначалося, що дефіцит у першому кварталі 2021 році. склав 7,5 млрд грн.

Для перекриття дефіцитної діри в бюджеті, ПФУ мусив вкотре брати позичку в ДКС. Згідно з Бюджетним кодексом України, ДКС має право за необхідністю надавати ПФУ позички, для покриття розриву ліквідності (ч. 4 ст. 43 БК України)

Проте цього разу ситуація дещо відрізнялася. Розрив ліквідності означає, що фонд/установа/підприємство/організація не можуть виплатити видатки через не надходження доходів до бюджету в запланований час (наприклад, гроші мають прийти в березні, але приходять у пізніший час — це ліквідність). Тут же мова йде в принципі про нестачу видатків, які має сплатити ПФУ. Для покриття виплат ПФУ отримував 12,2 млрд грн із єдиного казначейського рахунку. Тобто повторно запросив позичку за наявністю незакритого минулого боргу перед Казначейством.

Близько половини з вказаної суми ПФУ не зміг повернути, а його сукупний борг склав майже 70 млрд грн. Утворилася ситуація, коли частину виплат ПФУ йшли від ЄСР, як зовнішнього наповнювача бюджету, що робило Фонд залежним від самостійного формування коштів.

Як ми зазначали вище, суттєвим джерелом наповнення бюджету ПФУ є ЄСВ. Але, за даними самого ПФУ, доходи від ЄСВ за перший квартал 2021 (січень-березень) були меншими на 3,3 млрд грн, ніж це передбачалося планом. Замість 69,2 млрд грн Фонд отримав 66,5 млрд грн.

Що ж призвело до диференціації планових і наявних показників бюджету? З цього можна виділити такі причини:

Найвпливовішою можна вважати рішення уряду щодо прискорення індексації пенсій у лютому 2021 р. Початок індексації був запланований на 1 червня, що було передбачено Держбюджетом на 2021 р. Проте, замість цього індексація була проведена 1 березня. Таке рішення коштувало Фонду 6,9 млрд грн у 2021 р. Але самих грошей на ці витрати у ПФУ не виявилося.

Іншою причиною, похідною від першої можна назвати — підвищення мінімальної пенсії. Так, планувалося підвищити мінімальну пенсію для працівників із необхідним стажем 65 р з 1,769 тис грн до 2,200 тис грн. Попри це встановлялася щомісячна доплата в розмірі 100 грн для 500 тис пенсіонерів, що означало про створення додаткових виплат у розмірі 50 млн грн щомісяця.

Разом з тим виглядає дивним рішення уряду про зниження виділення фінансів із Держбюджету до ПФУ на 8,5 млрд грн, що обмежує виконання рішення Фондом, які на нього покладалися в ЗУ «Про Держбюджет 2021 р».

Другою суттєвою причиною, яка вплинула на збільшення дефіциту бюджету ПФУ є неврахування можливого збільшення нових витрат. Наприклад, звільнення ФОПів І групи від сплати ЄСВ за грудень 2020 р. та січень-травень 2021 р. згідно з антиковідною допомогою.

У березні 2021 року. Марина Лазебна, міністр соцполітики заявила, що звільнення від сплати ЄСВ ПФУ недорахував майже 4 млрд грн до бюджету.

За цими зміни борги ПФУ росли через збільшення додаткових виплат без необхідної фінансової підтримки з боку Держбюджету. Так, у 2020 р. ПФУ активно займався позичанням у ЄКР на покриття ліквідності та латання бюджетної діри. Але, у результаті, суму боргу в розмірі 12,9 млрд грн так і не повернув. Сукупний об’єм непогашеної заборгованості перед ДКС станом на 1 січня 2021 р. становив 62 млрд грн, без урахування позики 7,5 млрд грн.

Окрім цього нам варто звернути увагу на якісні відмінності в організації управління цими двома фондами. Тут варто зауважити, що Пенсійний фонд — є центральним органом, який підкоряється у своїй діяльності Кабінету Міністрів України, тобто повністю підпорядковується уряду.

Управління Фонду соцстрахування побудовано за принципом представництва трьох осіб — держави, профспілок та роботодавців. Така система дозволяла враховувати інтереси кожної зі сторін та дотримуватися балансу. Після ліквідації Фонду монопольне становище займе саме орган виконавчої влади, порушивши принцип пропорційності в прийнятті рішень, у тому числі й у розпорядженні фінансами, які, фактично, тепер повністю уходять від контролю профспілок.

Але збільшення державного контролю над цими коштами в нашому випадку не означає їхню справедливу видачу робітникам, які її потребують.

Тим паче таке положення може призвести й до перенапруження адміністративними функціями Пенсійного фонду, що досить іронічно, враховуючи, що якраз заради зняття навантаження з державних органів ці зміни і вносилися. Але виходить так, що один орган повністю приймає на себе зобов’язання іншого органу, через що якість послуг може значно погіршитися. Працівники фонду отримують більше роботи за таку ж з/п, чи іноді взагалі не отримують. Станом на листопад 2021 р. Урядовий портал повідомляє, що спільна заборгованість по з/п в Україні становить 3,2 млрд грн. ПФУ з цієї суми заборгувало понад 1,7 млрд грн.

Павло Розенко, колишній міністр соцполітики і віце-прем’єр України 2014–2019 рр. висловлює наступне з приводу цієї ситуації: той об’єм питань, які пов’язані в першу чергу із соціальними виплатами для населення, не можуть бути вирішеним прямо зараз в онлайн форматі. Соціальні структури України не мають наразі розвиненої цифрової інфраструктури для цього, а всі суперечки вирішують по старому, шляхом приходом людини до свого відділення соціальної. Ситуація погіршується тим, що всі функції передаються до одного, й без того малоефективного органу, без збільшення штату робітників. Саме тому ми маємо такий результат — люди отримують ще більше навантаження, а результат їхньої праці залишається незадовільним для клієнтів.

Прийнятий закон фактично скасовує залишки соціального страхування для працюючого населення, чим порушує Конституцію, КЗпП та основні принципи соціальної держави. Якщо підвести увесь матеріал законопроекту (закону) № 3663 то робітники втрачають наступні права:

— СКАСОВУЄТЬСЯ. Працівник не може за кошти Фонду потрапити на лікування та реабілітацію в санітарно-курортні заклади після перенесення ним захворювань та травм;

— СКАСОВУЄТЬСЯ. Працівник не може отримувати допомогу під час знаходження в реабілітаційних центрах санітарно-курортних закладів після перенесення ним захворювань і травм;

— СКАСОВУЄТЬСЯ. Надання допомоги, яку сплачує Фонд особам з інвалідністю, які працюють на підприємстві УТОГ і УТОС (товариства глухих і сліпих);

— ЗАМІНА повної компенсації втрати з/п за період перебування в декретній відпустці на можливість отримати часткову компенсацію;

— СКАСОВУЄТЬСЯ. Зобов’язання Фонду видавати кошти на оплату придбання протезів, інструментів і відшкодувань потерпілому працівнику, який зазнав травми під час виконання роботи.

Але головне в цьому є те, як повинні реагувати робітники та солдати? які їх захищають? З кожним подібним законопроектом уряд усе більше зменшує мотивацію робітників хоч якось підтримувати його рішення. Навіть саме керівництво, яке прикривається євроінтеграцією стріляє собі в ногу, бо саме ця інтеграція і є провідником подібних рішень. Тим самим населення, відчуваючи на собі всі «плюси» «європейського життя» починає вороже відноситься до подібних інновацій, бо вони прямо протиставляються інтересам робітників України — зберегти соціальні та трудові права.

Влада не находить кращого рішення, аніж неефективна дотація власних органів, які вбивають у них останні інститути демократизму й роблять їх життєвонездатними. Грошові надходження наш уряд воліє брати з кредитів іноземних інвесторів, при цьому навіть не замислюючись, як вказав один із читачів каналу «Економічна правда», про обмеження росту зарплат депутатів, ведення прогресивного податку, податку на ведення капіталу в офшорах, перекритті потоку нелегальних товарів на митницях.

Правове поле, як найбільш дієве та легальне для робітників, поступово звужується, лишаючи їх останніх прав на свій захист. Проте, навіть у такій ситуації є вихід.

1. Робітники мають організовуватися для вирішення спільних проблем на підприємстві. Це необхідно не лише для більшого тиску на роботодавця, але й через те, що проблеми з виплатою як соціальних страхових, так і з/п рідко торкаються лише однієї людини на підприємстві. Тому об’єднання в ініціативну групу привертає більше уваги державних органів з охорони праці на проблему підприємства та змусить роботодавця повільно, але все ж таки йти на поступки.

2. Робітники мають знати свої права. Дуже часто, працюючи, особи не вдаються в деталі своїх посадових інструкцій, інструкцій з охорони праці та ін. документів які регулюють їхню професійну діяльність. Вивчивши положення в них, працівники зможуть краще розуміти свої можливості та більш у точній формі пред’являти свої вимоги до роботодавця. Але вивчення своїх прав є комплексним заняттям, працівник має знати основу з КЗпП та ін. документів, що регулюють процес праці.

3. Прибігати до мирних інструментів тиску на роботодавця, шляхом об’єднання колективу й невиконання ним своїх робітничих обов’язків. Наприклад, одним із таких методів захисту своїх прав є «італійська забастовка», яка довела свою ефективність під час протесту медиків на Полтавщині та робітників «Укрзалізниці» у 2021 році.

4. Працівники мають долучатися до обговорення всіх рішень, які приймаються на підприємстві. Роботодавці часто можуть приймати рішення, які суперечать інтересам робітників без їхнього відома, що є порушенням як трудового договору, так і закону, який їх регулює. Преш за все це відбувається через пасивність самих працівників, які не дуже цікавляться організаційною будовою на своїх робочих місцях. Тому робітники мають завжди питати в роботодавця або в його представника про можливі зміни на підприємстві і якщо нові зміни шкодять працюючим — вимагати їхнього скасування чи зміни.

1. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України. (Текст)

2. Пояснювальна записка до законопроекту

3. Урядовий портал

4. Державна служба статистики. Заборгованість з/п.

5. Положення «Про Пенсійний фонд України»

6. ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

7. Надходження і видатки до Пенсійного фонду України за січень-березень 2021 року

8. А. В. Марущак. Діяльність пенсійного фонду України як позабюджетного цільового фонду в контексті реформувань пенсійної системи

9. А. В. Пудовник. Анализ системы пенсионного обеспечения СССР