Огляд сучасного стану насінницької галузі сільського господарства України

Сільське господарство є однією з основ економіки України, його частка у ВВП складає 10%, а в експорті – 39,8%, таким чином забезпечуючи майже 40% отриманої державою валюти [13, 14].

Основою сучасної сільськогосподарської діяльності є рослинництво, а саме вирощування зернових та олійних культур. А з чого починається процес вирощування цих рослин, що саме є основою агровиробництва? Відповідь проста: все починається з насіння. Саме власне виробництво посівного матеріалу є основою незалежності сільського господарства. Тому і постає питання: чи здатна наша країна забезпечити себе насінням? Перед тим як відповісти, треба спочатку визначити потреби в насінні та шляхи їхнього забезпечення.

Для початку треба визначитись із потребами українських фермерів у насінні. Наразі в Україні оброблюється 32,7 млн га ріллі, оскільки частину ріллі займає чистий пар, з них потрібно відкинути приблизно 10 %. У результаті ми отримуємо потреби в розмірі 29,4 млн посівних одиниць (далі п.о.). П.о. – це кількість насіння, що потрібна на засівання одного га ріллі, з урахуванням усіх коефіцієнтів в умовах виведення сорту (гібриду), тому ця одиниця виміру дуже різниться від культури до культури та від сорту до сорту. Для пшениці – це приблизно 160-240 кг, для соняшнику – 6-12 кг, для кукурудзи – 15-45 кг. Якщо брати за загальною вагою, то потреби України в насінні оцінюються в 1,5-1,7 млн тонн пшениці [1, 2], 80-100 тис. тонн кукурудзи, 25-30 тис. тонн соняшнику.

Потреби в насінні забезпечуються по-різному залежно від культури, тому пропоную розглянути три наведені в минулому абзаці культури почергово.

Посіви пшениці забезпечуються сертифікованим насінням на 120,9 тис. тонн, з яких 75,9 тис. тонн вироблено вітчизняним насінництвом, 43,5 тис. тонн вироблено іноземними компаніями на території країни та 1,5 тис. тонн ввезено з інших країн [3, 4]. Але як за таких умов вдається забезпечити посівну? Тут нам треба звернути увагу на факт вирощування насіння в підприємстві. Для пшениці характерно те, що більшу частину насіння вирощують господарства в себе, що значно дешевше, але потребує затрат часу, наявності спеціалісту та вільних площ. Для цього купують насіння вищого класу, розмножують його і відбирають приблизно 60% найбільш виповнених та крупних зернівок, що наступного року будуть посіяні в полі. Як результат, отримується значно більша кількість зерна меншої, але все ще високої якості.

Посіви кукурудзи повністю забезпечуються сертифікованим насінням. Склад насіння ділиться на три приблизно рівні частини: імпортне насіння – 30 тис. тонн, насіння вітчизняної селекції – 32,7 тис. тонн, насіння іноземної селекції, вироблене в Україні, – 48,3 тис. тонн [5].

Соняшник майже повністю забезпечується сертифікованим насінням, але, на відміну від кукурудзи, вітчизняна селекція забезпечує лише 7,4% усіх потреб. Насіння закордонної селекції майже повність імпортується, і лише наприкінці 2010-х років іноземні компанії почали розвивати виробництво насіння в Україні. З іншими культурами розклад такий: просо, гречка та овес на 100% забезпечені вітчизняним насінням, озимий ячмінь – на 49,3%, озиме жито – 15,7%, соя – 10,7%, ріпак – 10,2%. Загалом із 400 тис. тонн лише 167,3 тис. тонн (42,2 %) – насіння української селекції. Але чому саме такий розподіл ринку насіннєвого матеріалу в Україні та які головні причини більшої долі іноземних сортів?

Для розуміння того, чому насіння закордонної селекції вичавлює вітчизняне з ринку, треба зрозуміти, що таке сорт і гібрид та яка різниця у виробництві насіння цих двох категорій.

Сорт — це штучно відібрана популяція (група) рослин у межі одного виду, яку відрізняють за ознаками від інших рослин свого виду та яка здатна до свого відтворення.

Гібрид — це створена методом схрещування популяція (група) рослин у межі одного виду, яку відрізняють за ознаками від інших рослин свого виду та яка вже не здатна до свого відтворення.

Сорт отримується шляхом багаторазового природного перехрещення між дібраними рослинами. Перехрещування продовжується доти, поки не отримується однорідна популяція з необхідними ознаками, або необхідним набором генів, що здатна до самовідтворення. Це може продовжуватися п’ять, десять і більше років, у той час як для отримання гібрида може вистачити і двох років, оскільки гібрид отримується за допомогою одноразового перезапилення двох груп рослин (інколи більше) та потребує для свого отримання лише великої кількості кваліфікованих працівників і площ під селекцію. Дуже важливо також те, що гібрид має більшу врожайність, а сорти мають більшу стійкість до негативних умов та пристосованість до умов вирощування.

Як підсумок, зведемо все до того, що гібридне насіння дає більший врожай, але для свого виробництва потребує багато праці, великих площ, хоча його розробка не потребує багато часу, а сорти потребують багато часу, незначних (порівняно) трудовитрат, вони більш стійкі та їхнє насіння можна розмножити.

Через це вітчизняна селекція майже весь час свого існування займалася саме створенням сортів, винятком є лише селекція кукурудзи, коли приблизно в середині 1970-х років Всесоюзний науково-дослідницький інститут кукурудзи (сучасний Інститут зернових культур) почав паралельно з розробкою сортів розробку й гібридів.

Це і є відповіддю на питання, чому сертифіковане насіння пшениці більш ніж на 60% вітчизняне, та чому є можливим забезпечення всіх потреб такою малою кількістю виробленої продукції, оскільки створення гібридної пшениці – дуже важка справа, і тому більшість насіння сортове. Сорти іноземної селекції погано пристосовані до вітчизняних умов вирощування, і навіть якщо дають більший врожай, то мають значно нижчу якість зерна [6]. Водночас кукурудза та соняшник дуже прості в гібридизації. Значна перевага іноземних гібридів у врожайності й забезпечила витіснення вітчизняних сортів. Лише завдяки розробкам ІЗК та ВНІС за вітчизняними гібридами залишається 30% ринку.

Але навіть ті позиції, що є наразі, потрохи втрачаються через те, що селекція нових сортів та гібридів потребує висококваліфікованих кадрів та великих витрат на науку, бо саме вчені-агрономи, аспіранти, доктори філософії з агрономії, доктори сільськогосподарських наук створюють нові сорти та гібриди, а фінансування на науку та її престиж із кожним роком все менше і менше. Внаслідок чого кількість науковців, а відповідно також нових конкурентоспроможних сортів та гібридів, зменшується.

Важливим чинником повзучого захоплення ринку є перенесення іноземними компаніями виробництва насіння до України. Перенесення виробництв стосується не лише вирощування насіння, а також його селекції, для чого іноземні компанії будують науково-дослідницькі та селекційні станції. Створені на станціях гібриди та сорти пристосовані до вітчизняних умов, тому відповідно можуть сильніше посувати вітчизняні сорти.

Для забезпечення цих установ висококваліфікованими кадрами такі компанії, як Syngenta, BASF, BAYERN, DuPont Pioneer та ін. співпрацюють із вітчизняними агрономічними ВНЗ. Наприклад, Syngenta з 2018 року щільно співпрацює з ДДАЕУ [15] для заманювання до себе найбільш перспективних зі студентів. Це дає змогу вбити двох зайців одним пострілом, послабити вітчизняну науку та зменшити витрати з оплати праці.

Наразі ми маємо порочне коло, що веде до занепаду української селекції та насінництва: чим менше сортів, тим менше грошей на розробку нових сортів, тим менше нових сортів. Якщо це коло не розірвати, воно призведе до занепаду вітчизняної селекції або навіть її повного знищення. Наслідками втрати власного насінництва стане те, що ціни на насіннєвий матеріал підвищаться у 2-3, або навіть більше, рази. Наші іноземні «партнери», через продаж насіння та ціни на нього, зможуть безпосередньо впливати на те, скільки й чого сіється та висаджується. Це призведе до швидкої монополізації аграрного сектору через розорення малих фермерських господарств та деградації агрокультури (недотримання сівозмін) через зменшення кількості рентабельних польових культур до 5-6, насамперед найбільш виснажливих для ґрунту, таких як соя, соняшник та рапс.

Попри 30 років деградації вітчизняної науки, як наслідок, і селекції, в Україні все ще існують наукові установи з багатодесятирічним досвідом селекції нових сортів та гібридів усіх культур.

Наразі в країні селекцією займаються такі установи та підприємства:

1. Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН – зернові: в першу чергу пшениця, ячмінь, жито, овес [7].
2. Інститут рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН – зернові та зернобобові [8].
3. Селекційно-генетичний інститут – зернові, зернобобові та олійні, у тому числі соя та сорго [9].
4. Інститут зрошуваного землеробства НААН – зернові, зернобобові, овочеві та баштанні культури.
5. Всеукраїнський науковий інститут селекції – усі польові культури [10].
6. Інститут фізіології рослин і генетики НААН – пшениця м’яка озима та горох [11].
7. Інститут олійних культур НААН – олійні культури [12].
8. Інститут зернових культур НААН – зернові, в першу чергу кукурудза та сорго.

Та багато інших.

Для забезпечення насінням вітчизняних сортів потрібно зберегти досвід та напрацювання цих установ. Для цього у свою чергу потрібно збільшити фінансування та повернути престиж професії науковця. Але, нажаль, за сучасної системи це неможливо, оскільки в ній на першому місці прибуток, а все інше – потім.

Для збереження вітчизняної науки потрібна інша, нова економічна система, що не буде ставити прибуток собі в самоціль, система, що не тільки дасть можливість, а й буде заохочувати розвиток людей через науку та культуру. Щоби побудувати таку систему, кожен із нас має бути активним громадянином, не дозволяти олігархам та корпораціям висмоктувати з нас та наших близьких усі соки для задоволення своєї жаги до прибутку. Лише марксизм може допомогти нам у досягненні цієї цілі. Об’єднуйтесь у гуртки та вивчайте марксизм, щоби побудувати новий світ, нову батьківщину всіх людей, яка буде любити їх так само, як вони люблять її.

1. https://agravery.com/uk/posts/show/castka-nasinna-ozimoi-psenici-vitciznanoi-selekcii-zmensilasa-na-32
2. https://agravery.com/uk/posts/show/globalnij-ta-ukrainskij-rinok-nasinna-obsagi-ta-trendi
3. https://agravery.com/uk/posts/show/castka-nasinna-ozimoi-psenici-vitciznanoi-selekcii-zmensilasa-na-32
4. https://kurkul.com/news/25971-u-2020-rotsi-bilsha-chastka-konditsiynogo-nasinnya-bula-inozemnoyi-selektsiyi--nnts
5. https://agropolit.com/news/22425-u-kukurudzi-chastka-ukrayinskogo-nasinnya-syagaye-30--ekspert
6. http://ojs.dsau.dp.ua/index.php/agrology/article/view/2486/2413
7. http://www.mip.com.ua/
8. https://yuriev.com.ua
9. http://www.sgi.in.ua/
10. https://vnis.com.ua/
11. https://www.ifrg.kiev.ua
12. http://imk.zp.ua/index.php/kataloh-sortiv-ta-hibrydiv
13. https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3400937-torik-ponad-10-vvp-virobili-u-silskomu-gospodarstvi-lesenko
14. https://minagro.gov.ua/news/za-11-misyaciv-2021-roku-ukrayina-zbilshila-zovnishnotorgovelnij-obig-sg-produkciyi-ta-prodovolchih-tovariv
15. https://www.dsau.dp.ua/ua/news/549.html