Ця стаття присвячена законопроекту №10449 – наступнику законопроекту №10378 з питань “покращення мобілізації” – та значенню цього документу в юридичному сенсі.
Сам цей закон перетворився на головну тему в українському медіапросторі і значно перекриває будь-які репортажі з фронту. Коментарі депутатів та заяви міністрів через тг-канали відразу переходять в обговорення серед пересічних громадян. Останній раз законотворчий процес привертав стільки уваги в період відкриття ринку землі. Але не лише очікування та баталії в коментах супроводжують процес прийняття закону.
Поки по всій країні розгорталася машина могилізації з використанням особливих методів мотивації від ТЦК,
мешканці села Космач на Івано-Франківщині вирішили не просто скиглити та ридати. Вони просто відмовилися гинути бог зна за що на практиці: на в'їздах у село організували патрулі з місцевих жителів і зупинили автівку з жінкою та дитиною, оскільки вважали, що жінка є навідницею ТЦК. Треба сказати, що для жителів Західної України досвід організованого спротиву мобілізації не новий. Ще в 2014 році в цьому регіоні народ виражав своє небажання вмирати на Донбасі за статки олігархів не ниттям у Фейсбуці, а мітингами та протестами. І про це варто пам'ятати гордовитому “східнякові”, коли він наступний раз захоче покепкувати з “недолугих рагулів” та “смерекоголових бандерівців”. Адже не стільки стопами Бандери, скільки стопами Козланюка, Волощака та Галана крокують трударі Західної України.
Один лише аналіз цього епізоду боротьби трударів проти свавілля влади гідний був би цілої статті, але ми маємо, на жаль, замало інформації. Можемо констатувати лише м'яку реакцію влади і те, що вона не пішла і не могла піти на жорсткі репресії. Вкид про Майдан-3 змусив забути події в далекому селі в Галичині. Водночас ми мусимо зазначити, що у великих містах така тактика спротиву не є можливою, оскільки там більша концентрація правоохоронців й інших наймитів держави, які можуть здійснювати терор проти незгодних.
Також слід додати, що, попри гучні заголовки в новинах, ця подія не змінила ситуації в її сутності. Одне село чи навіть кілька десятків сіл ніяк не зупинять велику та добре організовану систему і будуть задушені, якщо продовжать стояти на своєму.
До того ж у влади є, так би мовити, “союзники” серед родичів уже мобілізованих. Обманом правлячий клас нацьковує жінок, чоловіки яких опинилися в окопах, на тих, кого ще не спіткала така доля.
Вони навіть проводять “мітинги” з вимогою мобілізувати більше “ухилянтів”. Що добряче побитий “ухилянт” якщо не втече з країни, то втече з фронту і стане ще однією жертвою “епідемії СЗЧ”, то таких жінок не хвилює. Маємо надію, що наша стаття дасть вам, читачам, декілька аргументів для контрагітації таких персон.
Зрештою, треба сказати, що не один трудовий люд проти нового закону. Аж цілісінька Європейська бізнес-асоціація виступила проти нового закону, адже той “є копією законопроєкту №10378, щодо якого бізнес уже висловлював занепокоєння, зокрема тому, що він містив ознаки порушення Конституції України та міг мати негативні наслідки для економіки. Тому, на переконання ЄБА, законопроєкт не можна приймати, а потрібно ще раз свідомо підійти до його доопрацювання – аби не зупинити роботу країни”. Зупинити роботу країни – що б ці слова не значили, але найбільші бізнесмени не хочуть, аби лояльних та цінних працівників у них забрало ТЦК. І це створює ще одну серйозну проблему для депутатів, які мають і допомогти ТЦК та генералам знайти більше живої сили, і дати бізнесменам далі гарно заробляти, купляючи робочу силу. Адже якщо останньої буде дефіцит, то чесні підприємці будуть змушені піднімати зарплату та навіть, можливо, з'являться умови для страйків. А це точно “європейським” бізнесменам не треба.
Загальні ж протиріччя мобілізації ми описали в
нашому відео, яке і радимо переглянути, якщо потребуєте більше контексту. А тепер почнемо розгляд самого законопроекту, згадавши недавні новини з метою відтворення атмосфери його написання.
Тоді, наприкінці грудня, можливо, ви бачили рілси, де українці стають у кілометрові черги за кордоном у консульство, або де українців не випускають за кордон, незважаючи на наявність потрібних документів про підстави для безперешкодного пропуску за межі України (чи то інвалідність, чи то опікунство, чи то багатодітність). Найбільш скандальними тоді були наміри керівництва країни починати мобілізовувати інвалідів третьої групи, тобто людей навіть іноді без певних внутрішніх органів.
Тоді, через усю скандальність законопроекту, його скасували та пообіцяли зробити новий законопроект, “значно кращий”. А він дуже потрібен державі, адже на тлі затягування війни та безрезультатного контрнаступу було лише питанням часу, коли державі знадобиться “людський матеріал” для продовження війни, особливо в умовах, коли наші західні “союзники” не постачають зброю в достатній кількості, а батьківщина навіть власних патронів не виробляє. Отже, завалювати противника “гарматним м'ясом” – єдиний можливий спосіб продовження війни.
Та після двох років бійні треба ж якось набрати ще
чи 230 тисяч,
чи 250 тисяч – у кабінетах ще не рішили –
для захисту кишень олігархів. Тому було внесено новий законопроект про посилення мобілізації та скасування ряду непризовних категорій.