Лист: Трохи про IT
Час читання ~ 24 хвилини
IT-сектор сьогодні є доволі привабливим для багатьох українців через красиві історії «успішного успіху» простих людей, які просто пройшли курси з вивчення однієї з мов програмування та потрапили на роботу мрії, назавжди покинувши світ середніх заробітних плат, які на сьогоднішній день не дозволяють жити звичайним людським життям, позбавленим нескінченних турбот про дах над головою, вартість медичного обслуговування та ціни на харчі.
Мій досвід роботи у цій сфері показав, що несправедливості сьогоднішнього ринку праці так само властиві їй. Тут також компанії мають на меті лише максимальне збагачення будь-яким шляхом.
«Купив за гривню, продав за три. Ось на ці два відсотки і живу». Цей вислів прекрасно описує одну з основних схем заробітку IT-компаній, що працюють на аутсорс. У такому форматі сторонні компанії звертаються до компаній-надавачів послуг та прагнуть делегувати частково або повністю розробку проєкту сторонній компанії. Однак замовник завжди описує очікуваний результат, кваліфікацію працівників, які мають працювати над програмним продуктом, та власні фінансові можливості. Компанія, яка приймає проєкт, підбирає зі свого штату працівників і пропонує їх замовнику, пояснюючи, що для виконання завдання та задоволення вимог обрала співробітників з відповідним рівнем кваліфікації та оплати.
На перший погляд, усе виглядає цілком логічно і справедливо, однак тут відкривається широке поле для маніпуляцій та обману. Оскільки проєкт повністю делегується компанії-надавачу послуг, вона може всередині себе організувати робочий процес як завгодно.
Для таких компаній існує декілька найпоширеніших стратегій ошукати замовника та змусити його заплатити велику суму грошей, розробникам виплатити значно меншу частину, а різницю покласти у власну кишеню.
В основі всього лежить головне: представити компанії-замовнику послуг якомога більш кваліфікованого працівника, щоб переконати її в тому, що він вартий високого рівня оплати праці і має бути підписаний на виконання проєкту. І тут є два шляхи:
1. Наприклад, можна презентувати замовнику дійсно кваліфікованого та висококласного спеціаліста у галузі, запевнивши, що він саме той, хто потрібен, і з легкістю виконає будь-яке завдання. І це цілком логічно, адже для виконання складних завдань замовник прагне найняти саме Senior-розробника програмного забезпечення (найвищий рівень кваліфікації), заплативши за це велику суму грошей. Однак, оскільки увесь робочий процес делегується компанії-надавачу послуг, вона може всередині себе робити, що заманеться. Наприклад, перекласти роботу зі спеціаліста високого рівня на одного або декількох Junior-ів (початківців), рівень заробітної плати яких є кратно меншим. Таким чином, компанія може найняти у штат купу початківців і лише декілька спеціалістів високого рівня, а також одночасно «продати» одного Senior-розробника у декілька проєктів, отримуючи високий рівень оплати за виконану роботу, а робітникам, які насправді виконують роботу від імені підписаного працівника, платити лише відповідно до їх рівня кваліфікації, тобто по мінімуму. Даний підхід є вкрай поширеним і зручним для компаній, адже замовник завжди спілкується з досвідченим спеціалістом, кваліфікація якого не викликає сумнівів, а справжні працівники залишаються не представленими та ніяк офіційно не оформленими. Звісно, для консультацій початківці можуть звертатися до спеціалістів, однак все одно на їхніх плечах лежить необхідність виконання роботи, призначеної для працівників з вищим рівнем кваліфікації. Тому необхідність впоратися у зазначений термін та виконати роботу вчасно у початківців часто призводить до потреби працювати значно більше 40 годин, визначених у трудовому кодексі.
2. Існує й інший варіант маніпуляцій IT-компаній з метою нажитися на спекуляції рівнями кваліфікації своїх співробітників. Цей метод є більш складним, однак частіше використовується на великих проєктах, коли необхідно «продати» одразу багато працівників. У такому разі Senior-ів та працюючих за них Junior-ів може бути недостатньо, і необхідно буде представити замовнику і середній рівень (Middle), і тих самих Junior-ів. Але не все так просто. Прагнення купити подешевше, а продати дорожче спрацьовує і тут: компанія-надавач послуг представляє своїх працівників як більш кваліфікованих, ніж вони є насправді. Для цього їх можуть трохи підготувати до співбесід, щоб людина в ході спілкування дійсно виглядала більш кваліфікованою. Хоча доволі часто замовник просто погоджується із запропонованим списком працівників без співбесід. У такому разі «підписані» працівники вже працюють від свого імені та не ховаються за іменем іншого робітника. Однак результат той самий: компанія отримує плату як за спеціаліста середнього або високого рівня, а насправді працюють або початківці, або спеціалісти середнього рівня, отримуючи плату, відповідну саме їхньому реальному рівню знань, а не тому, що було заявлено замовникам.
Так чи інакше, це просто ще один рівень обману робітника, адже з одного боку його змушують виконувати задачі, для яких його рівень кваліфікації недостатній, а з іншого — платять за його справжній рівень умінь. А у випадку, коли він не встигне виконати складне завдання, йому скажуть, що він просто погано працює та має погану мотивацію ставати кращим. Тому компанії вигідно наймати велику кількість початківців і тримати їх на такому рівні, щоб ефективно перекладати на них роботу небагатьох спеціалістів.
Звісно, аутсорс-компанія прагне якомога частіше видавати менш кваліфікованого працівника за професіонала. Однак це вдається не завжди. У першому описаному випадку купка джуніорів може банально не впоратися і не встигнути виконати задачу у зазначені терміни, а спеціаліст, за якого вони працюють, може не знайти часу їм допомогти, бо, «проданий» багатьом компаніям одночасно, він може банально не знаходити часу на всіх своїх підопічних.
У другому випадку, коли працівник представлений замовнику як більш кваліфікований спеціаліст, компанія-отримувач послуг може бути незадоволена якістю роботи, розірвати контракт і перестати платити за цього робітника.
В обох випадках крайнім буде саме робітник, якого намагалися «підсунути» замовнику, видаючи його за неабиякого професіонала. Частіше за все такі випадки завершуються звільненням, бо компанія вважає, що ця людина нашкодила її іміджу.
Компанія ж просто знайде заміну такому працівнику, висмикнувши чергового початківця, що застряг у колі «відсутності досвіду через відсутність роботи через відсутність досвіду»...
Розповісти ж усю правду і захистити себе від несправедливості працівник не може, адже підписує купу аркушів договору про нерозголошення інформації про компанію та її внутрішній устрій. Тому переважну більшість таких історій можна почути лише на тематичних IT-форумах, які дозволяють приховати свою особистість від штрафів у десятки тисяч доларів.
Інколи можна почути, що це тільки на користь самим початківцям, адже їм дають можливість проявити себе у бою і отримати досвід. Однак насправді це лише банальна спекуляція, адже є велика кількість компаній-замовників з невеликими бюджетами, які згодні співпрацювати і з працівниками середнього та початкового рівня. Проте значно вигідніше фокусуватися саме на великих та заможних компаніях, адже розмір оплати одного фахівця рівня Senior може бути у 7–10 разів більшим за зарплатню початківця. У той час як більшість задач з його консультаціями можуть виконати 2–3 людини початкового або середнього рівня. Нескладні математичні підрахунки показують, що це лише дешева (хоча вже й дорога) маніпуляція з метою обдурити всіх навколо і нажитися, використовуючи незбалансованість сьогоднішнього ринку праці, на якому початківець не зможе знайти собі місця чесним шляхом.
Отже, на ринку праці у сфері інформаційних технологій також панують анархія та спекуляції, адже якщо на чомусь або на комусь корпорація може заробити нажити грошей, вона це зробить, не рахуючись ані з законом, ані з моральними нормами.
Мій досвід роботи у цій сфері показав, що несправедливості сьогоднішнього ринку праці так само властиві їй. Тут також компанії мають на меті лише максимальне збагачення будь-яким шляхом.
«Купив за гривню, продав за три. Ось на ці два відсотки і живу». Цей вислів прекрасно описує одну з основних схем заробітку IT-компаній, що працюють на аутсорс. У такому форматі сторонні компанії звертаються до компаній-надавачів послуг та прагнуть делегувати частково або повністю розробку проєкту сторонній компанії. Однак замовник завжди описує очікуваний результат, кваліфікацію працівників, які мають працювати над програмним продуктом, та власні фінансові можливості. Компанія, яка приймає проєкт, підбирає зі свого штату працівників і пропонує їх замовнику, пояснюючи, що для виконання завдання та задоволення вимог обрала співробітників з відповідним рівнем кваліфікації та оплати.
На перший погляд, усе виглядає цілком логічно і справедливо, однак тут відкривається широке поле для маніпуляцій та обману. Оскільки проєкт повністю делегується компанії-надавачу послуг, вона може всередині себе організувати робочий процес як завгодно.
Для таких компаній існує декілька найпоширеніших стратегій ошукати замовника та змусити його заплатити велику суму грошей, розробникам виплатити значно меншу частину, а різницю покласти у власну кишеню.
В основі всього лежить головне: представити компанії-замовнику послуг якомога більш кваліфікованого працівника, щоб переконати її в тому, що він вартий високого рівня оплати праці і має бути підписаний на виконання проєкту. І тут є два шляхи:
1. Наприклад, можна презентувати замовнику дійсно кваліфікованого та висококласного спеціаліста у галузі, запевнивши, що він саме той, хто потрібен, і з легкістю виконає будь-яке завдання. І це цілком логічно, адже для виконання складних завдань замовник прагне найняти саме Senior-розробника програмного забезпечення (найвищий рівень кваліфікації), заплативши за це велику суму грошей. Однак, оскільки увесь робочий процес делегується компанії-надавачу послуг, вона може всередині себе робити, що заманеться. Наприклад, перекласти роботу зі спеціаліста високого рівня на одного або декількох Junior-ів (початківців), рівень заробітної плати яких є кратно меншим. Таким чином, компанія може найняти у штат купу початківців і лише декілька спеціалістів високого рівня, а також одночасно «продати» одного Senior-розробника у декілька проєктів, отримуючи високий рівень оплати за виконану роботу, а робітникам, які насправді виконують роботу від імені підписаного працівника, платити лише відповідно до їх рівня кваліфікації, тобто по мінімуму. Даний підхід є вкрай поширеним і зручним для компаній, адже замовник завжди спілкується з досвідченим спеціалістом, кваліфікація якого не викликає сумнівів, а справжні працівники залишаються не представленими та ніяк офіційно не оформленими. Звісно, для консультацій початківці можуть звертатися до спеціалістів, однак все одно на їхніх плечах лежить необхідність виконання роботи, призначеної для працівників з вищим рівнем кваліфікації. Тому необхідність впоратися у зазначений термін та виконати роботу вчасно у початківців часто призводить до потреби працювати значно більше 40 годин, визначених у трудовому кодексі.
2. Існує й інший варіант маніпуляцій IT-компаній з метою нажитися на спекуляції рівнями кваліфікації своїх співробітників. Цей метод є більш складним, однак частіше використовується на великих проєктах, коли необхідно «продати» одразу багато працівників. У такому разі Senior-ів та працюючих за них Junior-ів може бути недостатньо, і необхідно буде представити замовнику і середній рівень (Middle), і тих самих Junior-ів. Але не все так просто. Прагнення купити подешевше, а продати дорожче спрацьовує і тут: компанія-надавач послуг представляє своїх працівників як більш кваліфікованих, ніж вони є насправді. Для цього їх можуть трохи підготувати до співбесід, щоб людина в ході спілкування дійсно виглядала більш кваліфікованою. Хоча доволі часто замовник просто погоджується із запропонованим списком працівників без співбесід. У такому разі «підписані» працівники вже працюють від свого імені та не ховаються за іменем іншого робітника. Однак результат той самий: компанія отримує плату як за спеціаліста середнього або високого рівня, а насправді працюють або початківці, або спеціалісти середнього рівня, отримуючи плату, відповідну саме їхньому реальному рівню знань, а не тому, що було заявлено замовникам.
Так чи інакше, це просто ще один рівень обману робітника, адже з одного боку його змушують виконувати задачі, для яких його рівень кваліфікації недостатній, а з іншого — платять за його справжній рівень умінь. А у випадку, коли він не встигне виконати складне завдання, йому скажуть, що він просто погано працює та має погану мотивацію ставати кращим. Тому компанії вигідно наймати велику кількість початківців і тримати їх на такому рівні, щоб ефективно перекладати на них роботу небагатьох спеціалістів.
Звісно, аутсорс-компанія прагне якомога частіше видавати менш кваліфікованого працівника за професіонала. Однак це вдається не завжди. У першому описаному випадку купка джуніорів може банально не впоратися і не встигнути виконати задачу у зазначені терміни, а спеціаліст, за якого вони працюють, може не знайти часу їм допомогти, бо, «проданий» багатьом компаніям одночасно, він може банально не знаходити часу на всіх своїх підопічних.
У другому випадку, коли працівник представлений замовнику як більш кваліфікований спеціаліст, компанія-отримувач послуг може бути незадоволена якістю роботи, розірвати контракт і перестати платити за цього робітника.
В обох випадках крайнім буде саме робітник, якого намагалися «підсунути» замовнику, видаючи його за неабиякого професіонала. Частіше за все такі випадки завершуються звільненням, бо компанія вважає, що ця людина нашкодила її іміджу.
Компанія ж просто знайде заміну такому працівнику, висмикнувши чергового початківця, що застряг у колі «відсутності досвіду через відсутність роботи через відсутність досвіду»...
Розповісти ж усю правду і захистити себе від несправедливості працівник не може, адже підписує купу аркушів договору про нерозголошення інформації про компанію та її внутрішній устрій. Тому переважну більшість таких історій можна почути лише на тематичних IT-форумах, які дозволяють приховати свою особистість від штрафів у десятки тисяч доларів.
Інколи можна почути, що це тільки на користь самим початківцям, адже їм дають можливість проявити себе у бою і отримати досвід. Однак насправді це лише банальна спекуляція, адже є велика кількість компаній-замовників з невеликими бюджетами, які згодні співпрацювати і з працівниками середнього та початкового рівня. Проте значно вигідніше фокусуватися саме на великих та заможних компаніях, адже розмір оплати одного фахівця рівня Senior може бути у 7–10 разів більшим за зарплатню початківця. У той час як більшість задач з його консультаціями можуть виконати 2–3 людини початкового або середнього рівня. Нескладні математичні підрахунки показують, що це лише дешева (хоча вже й дорога) маніпуляція з метою обдурити всіх навколо і нажитися, використовуючи незбалансованість сьогоднішнього ринку праці, на якому початківець не зможе знайти собі місця чесним шляхом.
Отже, на ринку праці у сфері інформаційних технологій також панують анархія та спекуляції, адже якщо на чомусь або на комусь корпорація може заробити нажити грошей, вона це зробить, не рахуючись ані з законом, ані з моральними нормами.
Коментар редакції
Наш досвід
Почнемо з того, що нам знайомі описані автором речі на власному досвіді. До лав нашого колективу досить часто приєднуються ІТ-спеціалісти, і всі вони мають чим поділитися. Ось лише декілька історій:
Почнемо з того, що нам знайомі описані автором речі на власному досвіді. До лав нашого колективу досить часто приєднуються ІТ-спеціалісти, і всі вони мають чим поділитися. Ось лише декілька історій:
“
— Я давно работаю в ИТ и видел много вариантов того, как работников пытаются «обувать» на деньги. Тем не менее, руководство ИТ-компаний всё ещё находит, чем меня удивить. Пример из жизни.
Это был проект в аутсорсинговой компании (в таких компаниях «тушки» сотрудников продаются компании-заказчику по определённой почасовой оплате) уже во время полномасштабного вторжения РФ в Украину.
На тот момент экономика США уже начала испытывать серьёзные трудности, и большие ИТ-компании еще тогда начали пачками увольнять персонал. В какой-то момент и наши заказчики также начали массово сокращать инженеров, начиная, как правило, с самых квалифицированных и, соответственно, дорогих (и не важно, как это потом отразится на проекте).
Мой проект этот тренд тоже не обошёл стороной. Под очередную волну сокращений на проекте попали инженеры и из нашей «галеры».
Через несколько месяцев после той волны сокращений наши керманычи пришли к заказчику с требованием весьма ощутимого повышения цены услуг. От такой наглости руководство заказчика, мягко говоря, о*уело. К тому же нашей инженерной команде из-за такого повышения цены угрожало скорое увольнение.
И угроза была крайне высокой. При этом, как вы уже могли догадаться, самим инженерам о таком повороте событий никто не рассказывал. Их бы просто уволили одним днём, и причину бы им озвучили совсем не ту, которая была на самом деле. В случае согласия заказчика с условиями «галеры» инженеры бы тоже ничего не узнали и никакой прибавки не получили.
Так оно в итоге и вышло: «галера» пришла к соглашению с заказчиком, но инженеры получили от этого только метафорический леденец в форме «нефритового стержня» и возросший риск быть уволенными в последующие волны сокращений.
P. S.: Вы могли подумать, что «галера» в случае увольнения команды могла бы позволить себе быть чуть более человечной и перевести инженеров на прямые договоры с заказчиком, но нет — такой вариант даже не рассматривается. =)
— Так, знайома історія. Нашу команду іноземна контора також «звільнила», якраз коли війна почалася, — через місяць чи два. Як я зрозумів, замовнику виділили грант від держави, вони винайняли «дешевих» українців, щоб покласти собі побільше в кишеню, а як війна почалася, то все шукали приводу, щоб нас позбутися.
— Собаки сутулые...
Но да, классика буржуйских трюков.
— Коли я шукав першу роботу, пройшовши десятки співбесід, довелося змиритися і йти на роботу «за досвідом». У прямому сенсі перші місяці були безоплатними. І лише згодом почали щось оплачувати.
Уся компанія працювала під личиною одного єдиного «сеньйора». Зарплати були маленькими, текучка кадрів шаленою. Не минуло й півроку, як я став «старічком» — доводилося допомагати новеньким і в той самий час виконувати свою роботу. Були періоди роботи по 18 годин і без вихідних.
Саме тоді, маючи певне філософське підгрунтя, я прийшов, хоч і до абстрактних, але все ж комуністичних ідей. Згодом стався ковід, прийшло вигорання, на фоні яких ці ідеї укорінилися.
Это был проект в аутсорсинговой компании (в таких компаниях «тушки» сотрудников продаются компании-заказчику по определённой почасовой оплате) уже во время полномасштабного вторжения РФ в Украину.
На тот момент экономика США уже начала испытывать серьёзные трудности, и большие ИТ-компании еще тогда начали пачками увольнять персонал. В какой-то момент и наши заказчики также начали массово сокращать инженеров, начиная, как правило, с самых квалифицированных и, соответственно, дорогих (и не важно, как это потом отразится на проекте).
Мой проект этот тренд тоже не обошёл стороной. Под очередную волну сокращений на проекте попали инженеры и из нашей «галеры».
Через несколько месяцев после той волны сокращений наши керманычи пришли к заказчику с требованием весьма ощутимого повышения цены услуг. От такой наглости руководство заказчика, мягко говоря, о*уело. К тому же нашей инженерной команде из-за такого повышения цены угрожало скорое увольнение.
И угроза была крайне высокой. При этом, как вы уже могли догадаться, самим инженерам о таком повороте событий никто не рассказывал. Их бы просто уволили одним днём, и причину бы им озвучили совсем не ту, которая была на самом деле. В случае согласия заказчика с условиями «галеры» инженеры бы тоже ничего не узнали и никакой прибавки не получили.
Так оно в итоге и вышло: «галера» пришла к соглашению с заказчиком, но инженеры получили от этого только метафорический леденец в форме «нефритового стержня» и возросший риск быть уволенными в последующие волны сокращений.
P. S.: Вы могли подумать, что «галера» в случае увольнения команды могла бы позволить себе быть чуть более человечной и перевести инженеров на прямые договоры с заказчиком, но нет — такой вариант даже не рассматривается. =)
— Так, знайома історія. Нашу команду іноземна контора також «звільнила», якраз коли війна почалася, — через місяць чи два. Як я зрозумів, замовнику виділили грант від держави, вони винайняли «дешевих» українців, щоб покласти собі побільше в кишеню, а як війна почалася, то все шукали приводу, щоб нас позбутися.
— Собаки сутулые...
Но да, классика буржуйских трюков.
— Коли я шукав першу роботу, пройшовши десятки співбесід, довелося змиритися і йти на роботу «за досвідом». У прямому сенсі перші місяці були безоплатними. І лише згодом почали щось оплачувати.
Уся компанія працювала під личиною одного єдиного «сеньйора». Зарплати були маленькими, текучка кадрів шаленою. Не минуло й півроку, як я став «старічком» — доводилося допомагати новеньким і в той самий час виконувати свою роботу. Були періоди роботи по 18 годин і без вихідних.
Саме тоді, маючи певне філософське підгрунтя, я прийшов, хоч і до абстрактних, але все ж комуністичних ідей. Згодом стався ковід, прийшло вигорання, на фоні яких ці ідеї укорінилися.
На жаль, тяжкі умови праці не завжди змушують людей замислюватися над тим, чому світ влаштований таким чином і чи можна його змінити. Чи, можливо, усе в світі навіки дане, несправедливість є константою, а в людському суспільстві все прописане природою в ДНК? Проте виховання та реакція на обставини все ж підштовхують деяких людей задуматися.
Підемо далі. Уявіть або згадайте: ви лише початківець «трейні-джун». Ви щойно завершили курси, на яких відсіялось 90 відсотків людей, котрі встали на цей шлях, і разом із самоучками «вкатуєтесь» свіжоспечені в ІТ-шечку. Ви проходите одну співбесіду за іншою, і на цьому відвалюється ще половина. Цифри ці, звісно, умовні, справжніх ми наразі отримати не в змозі.
Якщо подивитися з точки зору товарного виробництва, при капіталізмі воно стає ключовим, переростаючи у товарний фетишизм, або, інакше кажучи, усе товар, усе продається, у тому числі й людина. І, як у будь-якій сфері, тут ми можемо побачити ту саму картину, що притаманна переважній більшості сфер — анархія виробництва. Тисячі людей, намагаючись лише потрапити в ІТ, витрачають свої сили та ресурси в порожнечу, щоб серед них з'явилася сотня-інша «джунів», які тепер будуть боротися між собою за вакансію, вимоги якої можуть виходити за рамки того, що їх учили.
Коли ж почалася війна, компанії, які працювали з іноземними замовниками, а таких у нас більшість, почали масово звільняти своїх працівників через відмову іноземців продовжувати співпрацю. Вашого програміста завтра вб'є ракета, або місто захоплять російські війська — це все ризики. Тож перший рік-півтора ситуація для тих, хто шукав першу роботу, була просто жахливою.
Але уявімо, що ви змогли пройти співбесіду, і чергова галера взяла вас на свій борт. Можливо, вам пообіцяють безкоштовні печивка з чаєм, знижку на курси з англійської та 14 днів відпустки, які у вас можуть згоріти, або оплатитись за півціни, якщо ви раптом вирішите попрацювати.
Тепер час працювати. Скоріше за все, ви почнете вчорну. Вас ніяк не оформлять, і ви отримуватимете зарплату на карту або готівкою. Однак це може залежати від розміру «галери» або конкретної ситуації.
Оформлення співробітників
Поговоримо про форми найму.
Почнемо з трудового договору. З ним, як і всюди, сорокагодинний робочий тиждень і плаваючі вихідні, відпустка, мінімалка і так далі. Якщо ваше підприємство є критичним, вас можуть забронювати. Не будемо багато про цю форму говорити, бо на практиці вона мало де зустрічається, адже ні стартапи, ні крупні компанії не горять бажанням зайвий раз мати справу з ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Тож, якщо ви все ще не оформлені, вас можуть наполегливо попросити відкрити ФОП.
Поговоримо про ФОП. Зазвичай, якщо ви ІТ-вець, то оберете 3-тю групу, бо вона не має обмежень щодо місця проживання та здійснення діяльності, а ви, можливо, будете співпрацювати з компанією, зареєстрованою в Києві, Львові чи Харкові, однак самі там не проживаєте.
Після оформлення — ви самі собі господар. Хочете — працюйте на одну компанію, хочете — на дві, а хочете — займайтеся фрілансом або всім водночас. Тепер усе у ваших руках.
Та якщо казати відверто, це лише спосіб зекономити компаніям на податках, і тепер усі «трудові гарантії» лише на словах і залежать від ваших особистих відносин з начальством. Вам навіть доведеться самим сплачувати податки і подавати звітність або делегувати це бухгалтеру компанії.
Добре це чи погано? З одного боку, ви можете міняти роботодавців як шкарпетки, з іншого боку — вони вас. Це вже як «риночок» порішає.
Чи можуть ФОПи розраховувати на бронь? Для тих, чия зарплата була шестизначною, влада спочатку давала надію на економічне бронювання. Мовляв, отримуй багато, плати податки і будь здоровим! Тільки от ці мрії швидко були зруйновані.
Зараз такі ФОПи зазвичай віддають кругленьку суму, щоб опинитися за кордоном, або сидять удома, замовляють їжу кур'єрами і пересуваються виключно таксі, або, через корупційні схемки, намагаються отримати бронь.
Будь-який закон, який буржуазна держава приймає для заборони або обмеження чогось, — це просто створення дефіцитного товару на рівному місці. Бронь — це товар.
Як раніше оптимізували школи, лікарні, трубопроводи, так тепер добралися і до твого права пересуватися по вулиці. Раніше ти ходив по неогородженій приватними власниками території більш-менш вільно, а тепер, будь ласкавий, дай хабаря в тисячі доларів бригаді людоловів.
Ще однією гілкою для прокачки є Дія-Сіті: ти тепер не маг і не воїн, а... бойовий маг? Але давайте по порядку.
Резидентами Дія-Сіті називаються компанії, що підходять під певні умови, перелічені на однойменному сайті https://city.diia.gov.ua/ — можете за бажанням ознайомитися. Але будемо говорити суто з точки зору робітників.
Так, головною особливістю Дія-Сіті є те, що компанії-резиденти автоматично набувають статусу критичних. Тобто це означає, що якщо ви найманий працівник, то отримуєте право на бронь від мобілізації так само автоматично.
Другою особливістю, яка вирізняє Дія-Сіті, є гіг-контракт. Виконавці, які працюють за гіг-контрактами, мають становище дещо середнє між працівником та ФОПом.
З одного боку, у тебе є певні трудові гарантії, такі як мінімальна зарплата у розмірі 1200 євро та обмеження у 40 робочих годин на тиждень; з іншого — податкове навантаження: 5% ПДФО, 22% ЄСВ від мінімалки (якщо сильно схочеш, то можна і від повної зарплати) та 5% військовий збір. Тобто, якщо не зважати на дещо підвищений ВЗ, то від ФОПа майже не відрізняється.
В чому ж мінуси?
Якщо ви уважно читали, то бронь отримують лише наймані працівники. Гіг-контрактник же найманим не вважається.
Також деякі ІТ-івці вважають, що Дія-Сіті — це втручання держави у бізнес, що це призведе до прикриття схеми з ФОПами і «позбавлення їх свободи».
Та якщо узагальнити, то нічого не забороняє вам водночас бути ФОПом, найманим працівником та гіг-контрактником в Дія-Сіті. Бо це ж не саме головне — як ти оформлений, головне — це дуже багато працювати, щоб досягти успіху!
Вигорання та Успіх
Під час спілкування зі своїми знайомими я частенько чув про успіх. Але що ж воно таке на їхній погляд? Як виявилося, це просто можливість не хвилюватися про те, що тобі завтра поїсти, у що вдягнутися і де жити. Як же низько нас усіх опустили, що закриття таких базових потреб стало вважатися у нас Успіхом! При чому, суто індивідуальним.
Тож як нам досягти цього становища — успіху? А відповідь ти, читачу, прекрасно знаєш — треба багато працювати. Так! ІТ-індустрія — це наразі просто чи не єдина сфера, де все ще працюють ці ліберальні казочки про конкуренцію, вільний ринок і селф-мейд атлантів. ІТ-івці на практиці стикаються з усіма цими явищами, незважаючи на наявність монополістів на ринку, а становище ФОПа ще більше підкреслює їхню «самостійність» і «незалежність».
Тож працюй, мій товаришу! Працюй, поки твій менеджер отримує премію! Працюй і досягнеш такої жаданої прийнятної для життя оплати праці!
Або вигориш...
Вигорання — це хронічний стрес, з яким ти не можеш впоратися, що призводить до ненависті до роботи і сумніву у своїх професійних навичках, який з розвитком може перерости у депресію.
Зі сторони чистокровних пролетарів можливо почути укор в бік ІТ-івців, мовляв, сидять собі в теплих офісах, попиваючи айс-лате четвертої хвилі, і ще сміють скаржитись на депресію, тьху!
Розуміємо їхній гнів, враховуючи те, як упав престиж людини праці в наш час. Але погляньмо на це з чуттєвої точки зору. Всі ми стикаємося з вигоранням, всім нам хочеться, щоб робота приносила не лише гроші, але й задоволення. Але капіталізм призвів до того, що у переважної більшості людей немає приватної власності, через що їм доводиться продавати свою здатність до праці нерівноцінно і часто виконувати ту роботу, яка радості не приносить; звідси і відчуження, і байдужість до того, що ми щодня робимо.
Тож, припустимо, ти не зламався і не вигорів, втративши роботу. Та навіть відчуваєш, що твої навички значно зросли, і ти виріс із «джунівського» взуття та готовий взути нові кросівки марки «middle». Які ж перепони можуть стати на твоєму шляху?
По-перше, в «галерах» не надто полюбляють переглядати кваліфікацію своїх співробітників. Зазвичай після прийому на роботу повинен минути рік, перш ніж працівник отримає шанс на перегляд. На самих бесідах на працівника можуть здійснювати психологічний тиск, намагаючись знизити його самооцінку і ставлячи каверзні питання, які можуть збити з пантелику. Тож працівник буде змушений чекати ще рік.
Або спробуй піти в іншу компанію. Під час співбесід прийоми ті ж самі: як «мідла» ми вас не візьмемо, але як «джуна» — будь ласка. Завдання полягає в тому, щоб купити вас подешевше, а продати дорожче. Враховуючи те, що рівень зарплат падає, штучний інтелект наступає на п'яти не тільки художникам, а й любителям швиденько накидати лендінг за пару днів. Нас чекатимуть нові хвилі скорочень оптимізацій і спроби кудись рипнутися, аби не лишитися без хліба. На твоє місце вже претендує хтось, можливо, навіть більш досвідчений і за меншу ціну. На те й існує резервна армія безробітних.
Якщо вже так сталося, і ви, пройшовши всі перешкоди, допрацювались до «сеньйора» і більше, отримавши статус робочої аристократії, вами нехтувати не повинні. Навпаки, на корпоративах ви будете сидіти по праву руку від керівництва, і у ваших інтересах буде його усіляко підтримувати, маніпулюючи і ставлячи під сумнів навички молодняка, щоб той не наближався до вашого рівня.
Про яку класову солідарність тут може йти мова? Ви перемогли в конкурентній боротьбі. Ви досягли успіху!
Рано чи пізно вигорають навіть «сеньйори» і йдуть з накопленими заощадженнями з компанії. Якщо їх досі не нудить від екрану монітора, вони самі стають капітанами нової галери.
Що ж робити?
З одного боку, у нас є працівники рівня «джун» та «міддл», які можуть зазнавати тяжкої експлуатації. В їхніх інтересах була б організація профспілки чи хоча б каси взаємодопомоги. І є «сеньйори», чиї оклади та досвід дають їм можливості для організації таких об'єднань. Можливо, навіть з краплинами марксистської пропаганди, хто знає?
Однак, як ми писали раніше, філософія, що панує у сфері та зростає з положення ФОПа, може завадити таким ініціативам.
Ваші колеги по той бік фронту вже організували Профспілку робітників ІТ. Та, не дивлячись на їхню інтернаціональну позицію, думаємо, не варто пояснювати, чому співпраця з ними, принаймні відкрито, може становити загрозу як для українських, так і для російських ІТ-вців, особливо якщо ви працюєте на підприємствах з виробництва озброєнь. Така співпраця може мати моральний фактор. Звісно, якщо ви не плануєте перепрограмувати армії дронів, щоб вони полетіли до бункерів керманичів з обох боків кордону.
Тож, якщо ви стикаєтеся з нерозумінням чи пасивністю колег, можемо запропонувати вам стати рабкором. Напишіть нам у бота зворотного зв'язку — розкажіть про своє становище на роботі, ваша історія може набути розголосу. Також ми можемо проконсультувати вас щодо організації боротьби за свої права на робочому місці.
Підемо далі. Уявіть або згадайте: ви лише початківець «трейні-джун». Ви щойно завершили курси, на яких відсіялось 90 відсотків людей, котрі встали на цей шлях, і разом із самоучками «вкатуєтесь» свіжоспечені в ІТ-шечку. Ви проходите одну співбесіду за іншою, і на цьому відвалюється ще половина. Цифри ці, звісно, умовні, справжніх ми наразі отримати не в змозі.
Якщо подивитися з точки зору товарного виробництва, при капіталізмі воно стає ключовим, переростаючи у товарний фетишизм, або, інакше кажучи, усе товар, усе продається, у тому числі й людина. І, як у будь-якій сфері, тут ми можемо побачити ту саму картину, що притаманна переважній більшості сфер — анархія виробництва. Тисячі людей, намагаючись лише потрапити в ІТ, витрачають свої сили та ресурси в порожнечу, щоб серед них з'явилася сотня-інша «джунів», які тепер будуть боротися між собою за вакансію, вимоги якої можуть виходити за рамки того, що їх учили.
Коли ж почалася війна, компанії, які працювали з іноземними замовниками, а таких у нас більшість, почали масово звільняти своїх працівників через відмову іноземців продовжувати співпрацю. Вашого програміста завтра вб'є ракета, або місто захоплять російські війська — це все ризики. Тож перший рік-півтора ситуація для тих, хто шукав першу роботу, була просто жахливою.
Але уявімо, що ви змогли пройти співбесіду, і чергова галера взяла вас на свій борт. Можливо, вам пообіцяють безкоштовні печивка з чаєм, знижку на курси з англійської та 14 днів відпустки, які у вас можуть згоріти, або оплатитись за півціни, якщо ви раптом вирішите попрацювати.
Тепер час працювати. Скоріше за все, ви почнете вчорну. Вас ніяк не оформлять, і ви отримуватимете зарплату на карту або готівкою. Однак це може залежати від розміру «галери» або конкретної ситуації.
Оформлення співробітників
Поговоримо про форми найму.
Почнемо з трудового договору. З ним, як і всюди, сорокагодинний робочий тиждень і плаваючі вихідні, відпустка, мінімалка і так далі. Якщо ваше підприємство є критичним, вас можуть забронювати. Не будемо багато про цю форму говорити, бо на практиці вона мало де зустрічається, адже ні стартапи, ні крупні компанії не горять бажанням зайвий раз мати справу з ПДФО, ВЗ і ЄСВ. Тож, якщо ви все ще не оформлені, вас можуть наполегливо попросити відкрити ФОП.
Поговоримо про ФОП. Зазвичай, якщо ви ІТ-вець, то оберете 3-тю групу, бо вона не має обмежень щодо місця проживання та здійснення діяльності, а ви, можливо, будете співпрацювати з компанією, зареєстрованою в Києві, Львові чи Харкові, однак самі там не проживаєте.
Після оформлення — ви самі собі господар. Хочете — працюйте на одну компанію, хочете — на дві, а хочете — займайтеся фрілансом або всім водночас. Тепер усе у ваших руках.
Та якщо казати відверто, це лише спосіб зекономити компаніям на податках, і тепер усі «трудові гарантії» лише на словах і залежать від ваших особистих відносин з начальством. Вам навіть доведеться самим сплачувати податки і подавати звітність або делегувати це бухгалтеру компанії.
Добре це чи погано? З одного боку, ви можете міняти роботодавців як шкарпетки, з іншого боку — вони вас. Це вже як «риночок» порішає.
Чи можуть ФОПи розраховувати на бронь? Для тих, чия зарплата була шестизначною, влада спочатку давала надію на економічне бронювання. Мовляв, отримуй багато, плати податки і будь здоровим! Тільки от ці мрії швидко були зруйновані.
Зараз такі ФОПи зазвичай віддають кругленьку суму, щоб опинитися за кордоном, або сидять удома, замовляють їжу кур'єрами і пересуваються виключно таксі, або, через корупційні схемки, намагаються отримати бронь.
Будь-який закон, який буржуазна держава приймає для заборони або обмеження чогось, — це просто створення дефіцитного товару на рівному місці. Бронь — це товар.
Як раніше оптимізували школи, лікарні, трубопроводи, так тепер добралися і до твого права пересуватися по вулиці. Раніше ти ходив по неогородженій приватними власниками території більш-менш вільно, а тепер, будь ласкавий, дай хабаря в тисячі доларів бригаді людоловів.
Ще однією гілкою для прокачки є Дія-Сіті: ти тепер не маг і не воїн, а... бойовий маг? Але давайте по порядку.
Резидентами Дія-Сіті називаються компанії, що підходять під певні умови, перелічені на однойменному сайті https://city.diia.gov.ua/ — можете за бажанням ознайомитися. Але будемо говорити суто з точки зору робітників.
Так, головною особливістю Дія-Сіті є те, що компанії-резиденти автоматично набувають статусу критичних. Тобто це означає, що якщо ви найманий працівник, то отримуєте право на бронь від мобілізації так само автоматично.
Другою особливістю, яка вирізняє Дія-Сіті, є гіг-контракт. Виконавці, які працюють за гіг-контрактами, мають становище дещо середнє між працівником та ФОПом.
З одного боку, у тебе є певні трудові гарантії, такі як мінімальна зарплата у розмірі 1200 євро та обмеження у 40 робочих годин на тиждень; з іншого — податкове навантаження: 5% ПДФО, 22% ЄСВ від мінімалки (якщо сильно схочеш, то можна і від повної зарплати) та 5% військовий збір. Тобто, якщо не зважати на дещо підвищений ВЗ, то від ФОПа майже не відрізняється.
В чому ж мінуси?
Якщо ви уважно читали, то бронь отримують лише наймані працівники. Гіг-контрактник же найманим не вважається.
Також деякі ІТ-івці вважають, що Дія-Сіті — це втручання держави у бізнес, що це призведе до прикриття схеми з ФОПами і «позбавлення їх свободи».
Та якщо узагальнити, то нічого не забороняє вам водночас бути ФОПом, найманим працівником та гіг-контрактником в Дія-Сіті. Бо це ж не саме головне — як ти оформлений, головне — це дуже багато працювати, щоб досягти успіху!
Вигорання та Успіх
Під час спілкування зі своїми знайомими я частенько чув про успіх. Але що ж воно таке на їхній погляд? Як виявилося, це просто можливість не хвилюватися про те, що тобі завтра поїсти, у що вдягнутися і де жити. Як же низько нас усіх опустили, що закриття таких базових потреб стало вважатися у нас Успіхом! При чому, суто індивідуальним.
Тож як нам досягти цього становища — успіху? А відповідь ти, читачу, прекрасно знаєш — треба багато працювати. Так! ІТ-індустрія — це наразі просто чи не єдина сфера, де все ще працюють ці ліберальні казочки про конкуренцію, вільний ринок і селф-мейд атлантів. ІТ-івці на практиці стикаються з усіма цими явищами, незважаючи на наявність монополістів на ринку, а становище ФОПа ще більше підкреслює їхню «самостійність» і «незалежність».
Тож працюй, мій товаришу! Працюй, поки твій менеджер отримує премію! Працюй і досягнеш такої жаданої прийнятної для життя оплати праці!
Або вигориш...
Вигорання — це хронічний стрес, з яким ти не можеш впоратися, що призводить до ненависті до роботи і сумніву у своїх професійних навичках, який з розвитком може перерости у депресію.
Зі сторони чистокровних пролетарів можливо почути укор в бік ІТ-івців, мовляв, сидять собі в теплих офісах, попиваючи айс-лате четвертої хвилі, і ще сміють скаржитись на депресію, тьху!
Розуміємо їхній гнів, враховуючи те, як упав престиж людини праці в наш час. Але погляньмо на це з чуттєвої точки зору. Всі ми стикаємося з вигоранням, всім нам хочеться, щоб робота приносила не лише гроші, але й задоволення. Але капіталізм призвів до того, що у переважної більшості людей немає приватної власності, через що їм доводиться продавати свою здатність до праці нерівноцінно і часто виконувати ту роботу, яка радості не приносить; звідси і відчуження, і байдужість до того, що ми щодня робимо.
Тож, припустимо, ти не зламався і не вигорів, втративши роботу. Та навіть відчуваєш, що твої навички значно зросли, і ти виріс із «джунівського» взуття та готовий взути нові кросівки марки «middle». Які ж перепони можуть стати на твоєму шляху?
По-перше, в «галерах» не надто полюбляють переглядати кваліфікацію своїх співробітників. Зазвичай після прийому на роботу повинен минути рік, перш ніж працівник отримає шанс на перегляд. На самих бесідах на працівника можуть здійснювати психологічний тиск, намагаючись знизити його самооцінку і ставлячи каверзні питання, які можуть збити з пантелику. Тож працівник буде змушений чекати ще рік.
Або спробуй піти в іншу компанію. Під час співбесід прийоми ті ж самі: як «мідла» ми вас не візьмемо, але як «джуна» — будь ласка. Завдання полягає в тому, щоб купити вас подешевше, а продати дорожче. Враховуючи те, що рівень зарплат падає, штучний інтелект наступає на п'яти не тільки художникам, а й любителям швиденько накидати лендінг за пару днів. Нас чекатимуть нові хвилі скорочень оптимізацій і спроби кудись рипнутися, аби не лишитися без хліба. На твоє місце вже претендує хтось, можливо, навіть більш досвідчений і за меншу ціну. На те й існує резервна армія безробітних.
Якщо вже так сталося, і ви, пройшовши всі перешкоди, допрацювались до «сеньйора» і більше, отримавши статус робочої аристократії, вами нехтувати не повинні. Навпаки, на корпоративах ви будете сидіти по праву руку від керівництва, і у ваших інтересах буде його усіляко підтримувати, маніпулюючи і ставлячи під сумнів навички молодняка, щоб той не наближався до вашого рівня.
Про яку класову солідарність тут може йти мова? Ви перемогли в конкурентній боротьбі. Ви досягли успіху!
Рано чи пізно вигорають навіть «сеньйори» і йдуть з накопленими заощадженнями з компанії. Якщо їх досі не нудить від екрану монітора, вони самі стають капітанами нової галери.
Що ж робити?
З одного боку, у нас є працівники рівня «джун» та «міддл», які можуть зазнавати тяжкої експлуатації. В їхніх інтересах була б організація профспілки чи хоча б каси взаємодопомоги. І є «сеньйори», чиї оклади та досвід дають їм можливості для організації таких об'єднань. Можливо, навіть з краплинами марксистської пропаганди, хто знає?
Однак, як ми писали раніше, філософія, що панує у сфері та зростає з положення ФОПа, може завадити таким ініціативам.
Ваші колеги по той бік фронту вже організували Профспілку робітників ІТ. Та, не дивлячись на їхню інтернаціональну позицію, думаємо, не варто пояснювати, чому співпраця з ними, принаймні відкрито, може становити загрозу як для українських, так і для російських ІТ-вців, особливо якщо ви працюєте на підприємствах з виробництва озброєнь. Така співпраця може мати моральний фактор. Звісно, якщо ви не плануєте перепрограмувати армії дронів, щоб вони полетіли до бункерів керманичів з обох боків кордону.
Тож, якщо ви стикаєтеся з нерозумінням чи пасивністю колег, можемо запропонувати вам стати рабкором. Напишіть нам у бота зворотного зв'язку — розкажіть про своє становище на роботі, ваша історія може набути розголосу. Також ми можемо проконсультувати вас щодо організації боротьби за свої права на робочому місці.
Або доєднуйтесь до лав РФУ. У нас вагому частку становлять фахівці у сферах веб-розробки та кібербезпеки. Можливо, саме ваші навички, читачу, наблизять Україну до світу без експлуатації людини людиною. Подумайте над цим, навіть якщо ви не ІТ-вець.
Якщо ж у вас є сумніви, приходьте до нас на гуртки — це буде чудовою точкою відліку на вашому шляху!
Якщо ж у вас є сумніви, приходьте до нас на гуртки — це буде чудовою точкою відліку на вашому шляху!
12 липня 2025
Автор: Л.
