Енергокриза — що робити?

Ні для кого не секрет, що внаслідок російських бомбардувань енергосистеми України, країна переживає певні труднощі з електроенергією — значну частину генерації або знищено, або вона перебуває на окупованій території. У зв'язку з цим жителі деяких областей України згадають літні відключення світла, які могли тривати по 7 годин поспіль, з перервами в пару годин. Говорилось, що якщо взимку удари продовжаться, то буде або так само, або навіть гірше. Як заявляв гендиректор Yasno, електрику можуть давати лише на 6-7 годин на день.

Як видно — не сталося: регулярні масові відключення, начебто, залишилися в минулому. Могло здатися, що влада нарешті взялася за голову і таки полагодила світло. Але при цьому графіки відключеннь вводяться після кожного вдалого обстрілу.

То чим же весь цей час займалися керманичі?

Влітку, коли почалися бомбардування, державні мужі почали розповідати нам про диво-проекти, один кращий за інший: тут і масове збільшення альтернативної генерації для, зокрема, зменшення викидів вуглекислого газу, і встановлення сонячних панелей для ОСББ за проєктом GreenДім, і цілий гігават потужної «маневреної газової генерації» імені Сонцесяйного.

Чи варто говорити, що все з перерахованого вище провалилося?

Скорочення вуглецевого сліду відбувається поки що, лише за рахунок знищення частини ТЕС. Вітроелектростанції, які будує навіть ДТЕК, станом на серпень 2024-го виробляють лише 372,5 МВт, і це за умови, що за час війни побудували додаткові 227 МВт. З СЕС все цікавіше — за 2024 рік вони дали в електромережу України аж 800-850 МВт. Можемо святкувати перемогу? Не зовсім — в основному сонячні панельки ставили собі приватні домогосподарства. З мережі це навантаження, звісно, зняло, тільки от встановлення такої панелі з усією інфраструктурою на сьогодні коштує аж 200-600 тис грн — далеко не кожен зможе собі дозволити таке задоволення. Хтось скаже, що їх можуть будувати енергетичні компанії, якщо не для промисловості, то хоча б для народного споживання, і буде правий. Тільки це дуже дорого обійдеться державі через систему з так званим «зеленим тарифом», коли вона закуповує у виробника електроенергію за завищеною ціною, щоб стимулювати розвиток альтернативної енергетики. За підсумком держава заборгувала за цим тарифом аж 30 млрд грн, через що частина підприємств просто перестала вести свою діяльність — вони так і не дочекалися своїх виплат. За чий рахунок гаситимуть борги? Звичайно ж за наш із вами — більше нема за чий. Тобто грошей на оплату тарифів, які лише зростають у ціні, буде ще менше, а з урахуванням того, що 12% українців грошей не вистачає навіть на їжу, частині громадян від світла доведеться відмовитися. Щиро дякуємо, рідним керманичам! Не російське начальство, так вони нас доб'ють. Зате на такому збагатяться всілякі бізнесмени, на кшталт брата Шурми, якому держава платила «зелений тариф» навіть незважаючи на те, що його генерувальні потужності розташовані на окупованій РФ території.

Добре, а що стосовно GreenДім? Шмигаль, який оголосив проєкт, обіцяв непогані такі гранти і відшкодування аж 70% витрат на установку 36 кВт. Так-то воно так: мільярд на СЕС і 2 млрд на теплонасоси. Тільки є проблема — програма готова проспонсорувати максимум 30-40 ОСББ. Тобто ефект від неї майже нульовий. Та й що таке 36 кВт? На одну квартиру потрібно біля 5-6 кВт. Тобто в кращому разі з такої станції вийде живити 7 квартир. Чи багато ви знаєте будинків на 7 квартир? Ось і ми — ні.

А хто винен у тому, що грошей на програму немає? Правильно — самі громадяни. «Те, що ви не доплачували за електроенергію всі минулі роки, а не доплачували десятиліттями... Я знаю, що грошей немає, але ви їх проїли», — заявив директор асоціації «Енергоефективні міста України» Павлюк. Тому закуповуйте-но тепер обладнання на 3-4 тисячі доларів у кожен будинок. Заважали весь цей час керманичу робити його роботу — тепер ось будете за свій рахунок робити свої міста енергоефективними.

Ну і про Гігават Зеленського навіть говорити смішно: за весь рік вдалося побудувати лише від 100 до 300 МВт газової генерації. Спочатку ідея проєкту була у створенні децентралізованої мережі, яку буде не так просто знищити ракетними ударами. Плюс до цього, як розповідає голова Укренерго Кудрицький, таку генерацію «неможливо монополізувати». По-перше, така мережа буде дуже ненадійною, бо чим менший генератор, тим він швидше ламається, тим паче газовий. По-друге, е/е буде набагато дорожчою, бо кожному виробнику доведеться самостійно забезпечувати виробництво. І по-третє, так і бачимо, як від газових генераторів працюватиме завод або хоча б великий ТЦ. Тобто забезпечувати таким чином можна буде лише цивільне споживання, та й то не дуже ефективно.

Що ж до казок пана Кудрицького, то в них не зрозуміло, як із роздрібленості енергосистеми виникає неможливість монополізації. Процес цей — об'єднання багатьох дрібних підприємств під егідою одного керманича. Тобто навіть якби в українській природі не існувало таких компаній як ДТЕК, які б швидко підмели під себе найбільші станції, то щонайменше в процесі конкуренції одні постачальники задавили б інших, а значить рано чи пізно монополії все одно утворилися б. А що це означає? Правильно: даєш підвищення і так високого тарифу тепер уже до небес! Утім, і без цього у малих компаній просто не буде грошей на забезпечення їхніх газогенераторів. Це, знаєте, не так вже й дешево, особливо за дефіциту газу в країні завдяки чудовій політиці Нафтогазу, через яку ми підійшли до зими з історичним мінімумом запасів. Тож без кредитів не обійтися, а всі банки у нас давно належать найбільшим монополіям.

Хоча, як показала практика, наші керманичі не здатні реалізувати навіть таку схему, не влаштувавши на ній черговий розпил. Так, наприклад, газотурбінну установку з США чомусь везли сюди літаком і не могли встановити аж 16 місяців. Мабуть, зарплата у працівників Енергоатому погодинна, а не відрядна. І весь проект повен такими історіями, одна дорожча за іншу для бюджету.

Що ж до більш консервативних джерел енергії, то тут теж все не слава Богу: більша частина ТЕС — знищені, а історію Хмельницької АЕС — ні в казці сказати, ні пером описати. До 2014 року намагалися будувати за договором із росіянами, потім — із чеською Skoda JS a.s., яка теж виявилась у власності російського власника. Але найсмішніше — спроба використати для цього болгарські реактори ВВЕР 1000. Мало того, що вони 10 років пролежали на складах, і використовувати їх, м’яко кажучи, небезпечно, так вони ще й за розміром для ХАЕС не підходять. У підсумку на цьому всьому попилили 450 млн грн, а роботи з добудови коштуватимуть 5 млрд.

Із захистом наявних потужностей усе приблизно так само: на зміцнення зруйнованого ДніпроГЕСу пішло 4,4 млдр грн. Навіщо на це взагалі витрачатися? Ну, за умовами контракту роботи мають закінчити аж до 2026 року — за той час про всіх причетних уже забудуть, а будь-якому захисту там з'являтися зовсім і не обов'язково.

Коротше кажучи, успіхи у відновленні інфраструктури... Не сказати, щоб зовсім відсутні, але їхня «потужність» особливого оптимізму в цій справі не вселяє і вселяти не може. Генерація по суті не зросла, захист — переважно розпилений, а децентралізована мережа не з'явилася ні в якому вигляді. Зате чиновники і бізнес на бюджеті нажилися.

З урахуванням усіх висловлювань влади на кшталт «та нормально все буде, не переживайте, все відновимо», які ті перемежовують із вигадками про «потужну роботу ППО», усе це остаточно перетворюється на цирк. Стає одночасно смішно від абсурдності ситуації і страшно від усвідомлення того, що ти в цьому цирку живеш.

Ще менш комічною ця історія стає тоді, коли в різних частинах країни розпочинається опалювальний сезон, і держава всіма силами перекладає свої обов'язки щодо забезпечення громадян усім необхідним на кого попало. У багатьох університетах перший семестр буде завершено достроково через перебої з опаленням і електрикою — можете прочитати в нашому жовтневому пості, наприклад, про ситуацію в НАУ. Причому таке вже не вперше: взимку 2023-24 відбувалося рівно те саме — тоді опалення ввімкнули аж у березні. Цього разу вже просто готувалися заздалегідь, дали всю програму студентам наперед. Щодо самих студентів, то адміністрація не змогла їм запропонувати нічого кращого за виселення з гуртожитків під настання холодів. Хочете жити? Сподівайтеся тільки на себе й опалення в батьківській хаті. Всього доброго і гарного настрою. Від керманичів тоді ще надійшло розпорядження встановити у себе сонячні панелі. На які гроші — сказати ніхто не спромігся, тож проект залишився нереалізованим.

І це — далеко не єдиний випадок: у Вінницькому меді дійшло до того, що через холод у гуртожитках студенти стали масово хворіти. Щоб керівництво опустилось до якихось пояснень і вряди-годи якось заворушилося з рішенням, вхід в університет довелося обкласти сміттям і обклеїти листівками. За версією управлінців, відсутність опалення має дві причини: раптова реконструкція теплотрас Вінницяоблтеплоенерго (на часі) і підвищення тарифів для гуртожитків, яким надсилають рахунки як підприємствам. На оплату такого задоволення в університету просто немає грошей. При цьому саме комунальне підприємство запропонувало ВНЗ вирішити проблему встановленням водонагрівачів. Розумно.

Навіть якби в адміністрації на це були кошти, для котлів все одно потрібні газ або електроенергія, а остання буває в країні дуже нестабільною. Грошей на купівлю ще й генераторів уже точно немає. Щодо облтеплоенерго, то там стверджують, що відключення — через щорічну перевірку лічильників. Коментарі тут зайві.

Обділили не лише університети звичайно: в листопаді в Одесі люди протестували через ненормальні графіки відключень, точніше, їхню відсутність — у когось вони є, а в когось по три дні немає світла.

А тарифи при цьому всьому — вищі й вищі з кожним днем: влітку стали аж 4,32 грн за кВт·год — у півтора рази більше, ніж раніше. І це при тому, що у того ж Укргідроенерго цілком солідні прибутки: у 2024-му вони зросли аж на 47% до 17,3 млрд грн. Мабуть, мало комусь. Щодо Енергоатому, то офіційно він усе ще збитковий на 8 млрд грн. Де гроші? На папері вони вкладені в різноманітні проекти. Однак, як ми з вами бачимо з історії з реакторами, це просто такий спосіб вивести прибутки в кишені потрібних керманичів і при цьому ухилитися від податків. Гадаємо, не потрібно пояснювати, чиїм коштом потім закриватимуть дірки в бюджеті. Цікаво, а збитки приватників а-ля ДТЕК теж заплатить народ? Питання риторичне.

Багато людей — особливо тих, хто пережив це на собі — абсолютно справедливо обурюються. Свавілля з боку постачальників комунальних послуг заслужило свою дозу ніжної «любові» громадян України. Однак, що ж можна зробити, щоб пани хоча б трохи зменшили тиск на власних громадян?

Насправді, не так і багато. Відповідно до закону «Про житлово-комунальні послуги» сплата комунальних послуг є обов’язком споживача, тож відключення за несплату — цілком законне явище. Однак постачальник повинен попередити вас про нього за 10 днів. Якщо він цього не зробив, можна йти оскаржувати рішення про відключення в суді. Там уже, в разі відмови, можна послатися на один із принципів, яким має (принаймні на папері) керуватися держава — «забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо».

Також громадянин має право оскаржувати подібні рішення, якщо надані послуги були «неналежної якості». Зовсім інше питання полягає в тому, як визначити цю саму неналежну якість — на жаль, чіткої інформації з цього питання знайти не вдалося. Однак у тому самому місці написано ще й про надання послуг у неповному обсязі або ненадання їх зовсім (ст. 7 п. 5). У такому випадку споживач має право платити за них відповідно до реально наданого сервісу.

І на цьому терені є певні успіхи. Навесні позаминулого року жінка за допомогою суду змогла примусити ДТЕК відновити подачу світла і здерти з них 20 тис грн після того, як їй написали про відключення прямо день у день. При цьому в повідомленні не було вказано жодних даних про представника компанії, а заборгованість, яку вони «відкопали», датується часом до 2019 року. В результаті суд визнав борг недійсним.

А у квітні минулого року зі схожої причини жителю Хмельницького відключили світло, і той подав до суду на місцеве обленерго. Воно пред'явило йому борг у розмірі 529 грн, що лежав ще з 2018 року. Чоловік надіслав документи про відсутність такого боргу, проте світло йому все одно відключили. За підсумком комунальне підприємство не змогло належним чином підтвердити свої звинувачення і було змушене виплатити 30 тис грн компенсації.

Здавалося б — перемога. І так-то воно так, але, знову ж таки, це все стосується лише випадків із відключеннями через заборгованість — в інших випадках можуть послатися на аварійну ситуацію, наприклад, а вона не накладає на постачальників жодних зобов'язань. Та й судові розгляди коштують грошей, причому чимало, якщо за вас вирішили взятися серйозно. Тому багатьом українцям ця опція недоступна. Проте, якщо ви все ж хочете поборотися на правовій арені, то наш Юридичний відділ завжди готовий допомогти вам у вашій нелегкій справі боротьби за свої права.

Що ще залишається робити українцям з приводу того чи іншого свавілля компаній, які відповідають за комунальні послуги?

Загалом, якщо ми і надалі вдаємо із себе законослухняних громадян, більше нічого: згідно з статтею 64 Конституції мирні мітинги під час дії воєнного стану заборонені (можна проводити лише зі спецдозволу місцевої влади, а всіляким незадоволеним його не дають — ви ж не гроші на ЗСУ відправляти будете закликати). Та й керманичі доволі серйозно обклалися з цього питання: крім закону, спокій можновладців також охороняють ЗМІ, готові будь-яких протестувальників (якщо вони не вимагають ще більше грошей на ЗСУ, звісно) обізвати «рукою Кремля», заявити, що «Раз такі бойові — всіх на фронт» і багато чого ще цікавого розповісти.

У такому становищі можна, звісно, далі терпіти, тільки от ні до чого хорошого це не приведе. Якщо енергетика раптом не почне стрімко розвиватися, тобто, згадуючи, як наші керманичі дбають про галузь, якщо не станеться диво — то єдина її доля — далі загнивати, як це і відбувається зараз. Багатьох це може поставити просто на межу виживання, далеко не кожен може забезпечити собі опалення взимку чи захист від спеки влітку без світла.

Тож, як видно, влада сама штовхає нас на шлях нелегальних дій, закриваючи всі інші варіанти. Добре. Враховуючи, що кидання бомб — не варіант, то спробуємо, хай і нелегально, але все ж таки помітингувати. Чого нам вимагати в такому випадку?

Якщо світла немає, то інфраструктуру мають відремонтувати і світло повернути — чим не їдея для гасла? Нехай вони прискорять необхідні для країни будівництва — а ми мітингами будемо тиснути на них. Однак, по-перше, ремонт вони проведуть як уміють, тобто з розпилами і «на відвали», і, по-друге, поняття строків у них, особливо в будівельних роботах — відносне. Та й не зрозуміло, як мітинг за який можна неілюзорно присісти допоможе нам тиснути на шановних керівників. Пробувати загострювати боротьбу — це вже буде питання претензії на владу. Під тиском стихійного чи не дуже протесту, лінію єлектропередач відновлять, але що далі? Цього мало для вирішення питання.

А що, якщо вийти всім ОСББ і почати вимагати від керманичів: раз вони всі виступають за децентралізацію енергетики, то нехай виділяють гроші об'єднанню на встановлення власної генерації? Може всю суму не отримаємо, але якщо щось дадуть — уже краще ніж нічого у випадку блекауту взимку. От тільки ми вже описували проблему малої генерації, до того ж гроші — це взагалі больова точка нашої влади. Яким же має бути наш тиск, щоб вони нам кинули не копійку, а солідну суму?

Підсумуємо: описані методи можливі, але їхній ККД сумнівний. І все ж вони можуть вирішити низку проблем і показати багатьом з вас, хто вас оточує, показати, що в боротьбі є сенс, що разом ми здатні вирішити проблему, що не варто просто опускати руки.

Які перепони є на цьому шляху крім уже зазначених легальних і опору керманичів? По-перше, просто так ніхто за вами не піде — народ потрібно для початку організувати. Справа ця — клопітка, проте не безнадійна: так чи інакше проблеми у всіх одні й ті самі. Розкривайте оточуючим факти корупції, показуйте, що Ахметівський ДТЕК своєю справою тільки тому й займається, що отримує з цього прибуток, а отже, у шляхетність гратися не буде, що самостійно влада не може і не хоче розв'язувати ваші проблеми, бо вони на те й ваші, а не чиновників та їхніх спонсорів з олігархії.

Звісно, плоди своєї праці на ниві пропаганди ви побачите далеко не відразу, та й протестний настрій приходитиме хвилями, а не буде постійним, як у випадку з ТЦК. Адже контора з могилізації висить дамокловим мечем над головою у кожного, в той час як світло відсутнє далеко не завжди. Проте, навіть якщо цього разу не вийде, то чим більше людей ви загітуєте зараз, тим краща база для протесту у вас буде потім. Одна людина, незважаючи на тимчасові успіхи, буде рано чи пізно розчавлена системою, хоч би якою рішучою, цілеспрямованою чи обдарованою вона не була. А колектив, де кожен член мотивований спільною бідою зі світлом і взагалі своїм скотським становищем у суспільстві, має набагато більші шанси на успіх. Якщо вам потрібна допомога в організації людей, можете звертатися в наш бот.

Однак що буде, якщо керманичі залишаться глухими до ваших вимог, хоч ви й організували протест і виставили чіткі вимоги? Той же ДТЕК — так-то приватна компанія, і сподівання громадян втілювати взагалі не зобов'язаний, тож державі його здебільшого й нема за що судити. Та й насправді постачання електроенергії — не головна мета компанії. Насамперед вона має приносити прибуток своєму власникові. І поки вона залишатиметься в приватній власності, її політика не зміниться.

Але якщо вже тут така справа, що проблема — в руках, які тримають генерацію, чому б нам просто її не забрати на користь тих, кому дійсно потрібне світло? Постановка енергетики під народний контроль позбавила б її від пут олігархів і змусила б індустрію займатися тим, у чому і полягає її покликання.

Це — дуже навіть радикальні перетворення, проте такі ж необхідні. І якщо вже навіть для найменших кроків на шляху до поліпшень народ, вочевидь, має насамперед буди якимось єдиним колективом, то тут вже точно без цього не обійтися. Тим більше, що керманичі за такі дії по голівці не погладять.

Тобто для реального вирішення проблеми енергетики доведеться міняти всі основи суспільства. Нібито святе і «природне» право власності Ахметова насправді суперечить інтересам більшості. Доки монополія служить його інтересам, вона веде до наших страждань і збідніння. Поставити її на службу нам однією націоналізацією — смішно. Формально державні Укренерго або НАК «Нафтогаз», як ви могли зрозуміти зі статті вище, також працюють не в інтересах народу. Воно і не дивно — лише сліпий не помітив, що держава стоїть на службі олігархів.

Тільки останні — це не абстрактні багатії, а дуже навіть конкретні мільярдери, які жиріють, бо володіють більшою частиною ключових підприємств в економіці, на яких ми своєю працею збільшуємо їхні статки. Саме ти, читачу, збагачуєш Ахметова, а він віддячує тобі відключеннями світла. Якщо розуміти ситуацію так, то стає зрозуміло, що потрібно позбутися цього паразита і перебудувати наше життя.

Але чи віддасть пан-мільярдер своє нам, коли за ним і держапарат, і на кону все його єство? Дуже навряд чи. Отже, питання світла — це питання захоплення політичної влади теж. Але як це зробити і як не привести до вершини політичного Олімпу чергових популістів, які домовляться з олігархами за нашою спиною? Тільки організовані маси здатні створити нові органи управління країною, які відображатимуть наші очікування і відіб'ють спроби колишніх власників України повернути «їхню» країну. Але поки що ми роз'єднані і слабкі, то і всі розмови про це здаються порожніми.

Яка революція? Яка «влада робітників, а не багатіїв»? Та ніколи народ не підніметься — він слабкий і жалюгідний. От тільки тепер у більшості з нас життя залежить від того, чи здатні ми будемо взяти владу. Тому наші слабкості потрібно подолати, щоб і зовсім не загинути.